29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 120/3520/24
адміністративне провадження № К/990/44218/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №120/3520/24 за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовлено та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 залишено без руху. Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору, у розмірі 1816, 80 грн
30.04.2025 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про виконання вимог ухвали, у якій позивач надав відомості з ДПС України про відсутність доходів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надано докази, які підтверджують його право на звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
24.07.2025 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про виконання вимог ухвали. В обґрунтування підстав подання апеляційної скарги поза строками, встановленими ст. 245 КАС України апелянт відзначив, що не вважає, що з його сторони не було порушено строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
28.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №120/3520/24.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду прийнято 03.07.2024 в порядку письмового провадження.
Апеляційну скаргу (вперше) подано до суду 23.07.2024 за допомогою поштового зв'язку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 04.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року повернуто особі, яка її подала.
Копію ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги від 07.11.2024 отримано апелянтом - 02.12.24.
Апеляційна скарга (вдруге) подана до суду 02.12.2024.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 09.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року повернуто особі, яка її подала.
Апеляційна скарга (втретє) подана до суду 02.04.2025, тобто з пропуском строку на її подання, та без доказів сплати судового збору чи заяви про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 41 рішення, заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №200/14688/19-а.
Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 09.02.2022 у справі №9901/480/19 зазначено, що при поновленні пропущеного процесуального строку на вчиненні певної процесуальної дії, суд повинен враховувати, що на позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов'язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами.
Така позиція кореспондує висновку Європейського суду з прав людини у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Karakutsya v. Ukraine» (заява № 18986/06, п. 53) право на справедливий розгляд передбачає право отримувати належне повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляція може бути подана протягом визначеного терміну ( Zavodnik v. Slovenia, № 53723/13, п. 71-72); водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не передбачає конкретної форми вручення документів («Богонос проти рф», № 68798/01 та «Shytik проти України» № 2911/03); зацікавлена сторона зобов'язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розглядом провадження (Теушлер проти Німеччини, № 47636/99; Сухорубченко проти рф, № 69315/01; Gurzhyy v. Ukraine, № 326/03).
Тобто, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону.
Відповідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 24.07.2023 року у справі №200/3692/21.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Скаржник, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою вчасно не наведено.
При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду позивачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Позивач, отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, належним чином не усунув її недоліки, а тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження своєю ухвалою від 17.09.2025 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2025.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 3 статті 298, статті 295 та пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №120/3520/24 за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді М.І. Гриців
Л.В. Тацій