про відмову у відкритті касаційного провадження
29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №420/8098/25
адміністративне провадження № К/990/43469/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 420/8098/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) в якому просив:
визнання протиправною бездіяльності ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті позивачу пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України від 20.03.2024 Рішення №2-р(ІІ)/2024;
зобов'язати ГУПФ України в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII), без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(ІІ)/2024;
зобов'язати ГУПФ України в Одеській області, при перерахунку, здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі Закон №2050-ІІІ), та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159). за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі;
допустити негайне виконання рішення суду, відповідно статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);
зобов'язати ГУПФ України Одеський області надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті позивачу пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України від 20.03.2024 Рішення №2-р(ІІ)/2024. Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області провести, з урахуванням раніше виплачених сум, перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, призначену відповідно до статті 54 Закону №796-XII, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону № 2050-ІІІ, та Порядку № 159, за період з 20.03.2024 до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі. Встановив ГУ ПФУ в Одеській області тримісячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі 420/8098/25. У задоволені іншої частини позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що випадком для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України в Одеській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, а також не аргументує як таку її винятковість. Натомість подана скарга містить лише формальне цитування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України без наведення конкретних фактів чи аргументів на підтвердження існування обставин, з якими зазначені процесуальні норми пов'язують можливість перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справах, що були розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховним Судом вже сформовано правовий висновок з питання застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.02.2025 у справі № 580/11667/23, де Суд, серед іншого, зазначив, що Конституційний Суд України у межах розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону № 3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.».
Оскаржувані судові рішення у справі № 420/8098/25 в цілому відповідають наведеній правовій позиції касаційного суду. У свою чергу ГУ ПФ України в Одеській області не обґрунтовує необхідність відступу від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 420/8098/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко