30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 640/18678/19
адміністративне провадження № К/990/43451/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2019 року №0045264205, №0045244205, №0045274205, №0045234205, №0045304205, №0045284205, №0045194205, №0045174205, №0045214205, №0045184205, №0045164205 та вимогу від 14 червня 2019 року №Ф-194-У.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, адміністративний позов задоволено.
23 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 9 вересня 2025 року та від 9 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про відсутність передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання до Верховного Суду.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст та доводи аналогічні до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Так, на початку касаційної скарги міститься посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, безпосереднє обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Обов'язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено.
Посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.
Суд повторно наголошує, що відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська