21.10.2025 Справа № 756/16947/25
Справа № 756/16947/25
1-кс/756/2983/25
21.10.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025100050001386 від 24.05.2025 за пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 ), учня 8-го класу школи НОМЕР_1 Оболонського району м. Києва, раніше несудимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_6 ,
законний представник ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12025100050001386 від 24.05.2025 з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100050001386 від 24.05.2025 за підозрою, серед інших, ОСОБА_6 за пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, в ході якого встановлено, що 23.05.2025 приблизно о 21:00 ОСОБА_10 разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , перебували на території Оболонського району м. Києва по проспекту Маршала Рокоссовського у м. Києві, де у них виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень особам без постійного місця проживання. У подальшому, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , перебуває особа без постійного місця проживання, маючи при собі телескопічну палицю та ніж, а також, з метою приховати обличчя, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 одягнули балаклави, після чого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 зайшли всередину вищевказаного підвального приміщення, де помітили раніше їм незнайомого ОСОБА_12 , який спав на підлозі.
Слідчий у лопотання зазначає, що цього ж дня, у тому ж місці, приблизно о 21:20 в ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті раніше їм не знайомому ОСОБА_12 . Реалізуючи свій вищевказаний умисел, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи та ігноруючи норми поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, що полягала у прагненні продемонструвати свою зневагу до існуючих у суспільстві правил і норм поведінки, а також самоутвердитися за рахунок протиставлення себе іншим громадянам, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, з метою заподіяння смерті особі, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_12 , умисно завдавали ОСОБА_12 множинних ударів ногами та телескопічною палицею по різних частинах тіла, зокрема, в область тулуба, верхніх та нижніх кінцівках ОСОБА_12 . Після нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а саме позбавлення життя іншої людини, завдав не менше двох ударів принесеним з собою ножем, який тримав в своїй правій руці, в поперекову частину спини ОСОБА_12 , спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень тазу, від яких ОСОБА_12 помер через короткий проміжок часу.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з хуліганських мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали місцевого суду від 16.10.2025, оскільки з метою повного та всебічного дослідження обставин вчинення ОСОБА_6 злочину, необхідно провести ряд слідчих та виконати ряд процесуальних дій. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання останнього під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши про те, що підозра є небгрунтованою, а ризики недоведеними, оскільки докази на підтвердження їх існування стороною обвинувачення не надано, клопотання має формальний характер. Зазначив, що його підзахисний не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а тому просив змінити застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, про що подав письмові заперечення.
Підозрюваний та законний представник, кожен окремо, підтримали позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
19.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
21.08.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.10.2025 включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.10.2025 включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб .
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12025100050001386 від 24.05.2025 до 6 (шести) місяців, тобто до 25.11.2025.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 484 КПК України порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Главою 38.
За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 492 КПК України).
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання документах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування та продовження строку застосування запобіжного заходу, а також про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які об'єктивно неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
- отримати висновок раніше призначеної судової криміналістичної (судово-медичної) експертизи,
- виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні у яких виникне необхідність;
- в разі необхідності вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри підозрюваним у кримінальному провадженні з урахуванням зібраних доказів;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.
З викладеного вбачається, що кримінальне провадження триває, досудове розслідування не завершено.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, та зважаючи на характер інкримінованого злочину, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Між тим, вирішуючи питання можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя ураховує наступне.
Так, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києві від 16.10.2025 одночасно із продовженням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, у судовому засіданні прокурор, ініціюючи подальше тримання ОСОБА_6 під вартою та порушуючи питання про невизначення останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, на відміну від вищевказаного судового рішення, постановленого слідчим суддею при продовженні строку тримання ОСОБА_6 під вартою, жодних обставин при обгрунтуванні доводів клопотання, які унеможливлюють визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави задля забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, не повідомила, як і не зазначив слідчий, зо погодження з прокурором, таких у тексті клопотання, а тому слідчий суддя, наряду з положеннями статей 182, 183, 315 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, відповідно до яких розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, вважає, що розмір застави у розмірі, визначеного ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21.08.2025 №756/12843/25, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та визначених вказаною ухвалою, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити як виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, так і надасть можливість досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Та само, не підлягає задоволенню клопотання в частині застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями до строків тримання під вартою зараховується неробочий час та такі строки обчислюються з моменту фактичного затримання чи взяття під варту. Як вже було встановлено слідчим суддею, 16.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12025100050001386 від 24.05.2025 до 6 (шести) місяців, тобто до 25.11.2025, а відтак вимоги клопотання щодо застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що перевищує строк досудового розслідування є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025100050001386 від 24.05.2025 за пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, тобто до 25.11.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1