30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1634/25 пров. № А/857/27626/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (головуючий-суддя Москаль Р.М., м.Львів) у справі № 380/1634/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» (далі - позивач) звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України (далі - відповідачі), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12024556/43825117 від 07.11.2024; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати складену ТОВ «ТрансАгроБуд1» по взаємовідносинах з МПП «Обрій» податкову накладну ПН № 152 від 05.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12024557/43825117 від 07.11.2024; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати складену ТОВ «ТрансАгроБуд1» по взаємовідносинах з МПП «Обрій» податкову накладну ПН № 154 від 07.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № № 12024556/43825117 від 07.11.2024, № 12024557/43825117 від 07.11.2024. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» податкові накладні № 152 від 05.08.2024, № 154 від 07.08.2024 датою їх надходження до ЄРПН. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
22.05.2025 представник позивача Галайський О.В. через систему «Електронний суд» скерував до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, загальна сума заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу становить 8 400,00 грн. До заяви представник позивача додав документи на підтвердження повідомлених в цій заяві обставин.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума заявлених витрат на правову допомогу є завищеною, неспівмірною з складністю виконаної роботи адвокатом та часом витраченим на виконання таких робіт. Зазначає, що необхідно враховувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи. Просить скасувати додаткове судове рішення та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Частинами 1, 2 статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як підтверджено матеріалами справи, представник позивача надав суду першої інстанції копії таких документів:
- договір про надання правової допомоги від 10.07.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «Ві Ес Джі Партнерс» в особі керуючого партнера Вовчака Андрія Васильовича та товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» (клієнт) в особі Захарука М.С. Як обумовлено в пункті 4.2 договору за надання правової допомоги клієнт виплачує адвокатському об'єднанню гонорар, який визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, або рахунку, виставленого адвокатським об'єднанням для оплати погодинної роботи згідно із тарифами, погодженими сторонами у додаткових угодах до цього договору. Сума гонорару може бути оплачена клієнтом після набрання законної сили судовим рішенням по справі;
- рахунок № 10/02/4 від 10.02.2025 та № 11/04/4 від 11.04.2025 з переліком наданих послуг з розрахунку 1 год. - 1400 грн: - вивчення матеріалів ТОВ «ТрансАгроБуд1» щодо зупинення реєстрації податкових накладних - 1400 грн; - підготовка, написання та подання до ЛОАС позовної заяви - 4200 грн; - вивчення, аналіз та дослідження відзиву - 700 грн; - підготовка, написання та подання до ЛОАС відповіді на відзив - 2100 грн;
- акт приймання виконаних робіт (послуг) від 10.02.2025 та від 11.04.2025 на суми 5600 грн та 2800 грн відповідно. Загальна вартість 8400 грн.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Колегія суддів зауважує, що у доводах апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги не відповідають критеріям реальності витрат на вказану суму та розумності. Наголошує на тому, що у цій категорії справ є стала практика, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, позивач оскаржував лише два рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а тому представнику позивача не потрібно було значної тривалості часу для проведення правового аналізу, підготовки та подання позовної заяви.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведених вище правових норм щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вказана справа є справою незначною складності, у цій категорії справі є достатньо судової практики, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому написання позовної заяви, відповіді на відзив та складання інших процесуальних документів не потребувало додаткових зусиль та знань.
Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів вказані витрати у розмірі 4 000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає частково підставними щодо визначення розміру, проте щодо відсутності підстав для стягнення витрат колегія суддів вважає, що такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява 4909/04) відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення « Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийняв додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясувавши обставини справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 380/1634/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ідентифікаційний код 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» (81400, Львівська область, місто Самбір, вул. Заводська, буд. 10; ідентифікаційний код 43825117) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, буд. 8; ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансАгроБуд1» (81400, Львівська область, місто Самбір, вул. Заводська, буд. 10; ідентифікаційний код 43825117) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар