Справа №:755/12296/24
Провадження №: 2-др/755/168/24
"01" жовтня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в порядку статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бекірова Сірана Нусрєтовича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди.
13 листопада 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди.
26 листопада 2024 року (вх. № 64950) засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Бекірова Сірана Нусрєтовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 500 гривень 00 копійок.
За змістом положень ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд доходить наступних висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою, третьою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини перша, друга статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Представник відповідача - адвокат Бекіров С.Н. на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, надав: - договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року, укладений між адвокатським бюро «Бекірова Сірана» та ОСОБА_1 ; акт від 18 листопада 2024 року прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року; копію платіжної інструкції № @2PL927931 від 18 листопада 2024 року про сплату за договором про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року у розмірі 12 500 гривень 00 копійок.
Отже, надавши оцінку долученим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 500 гривень 00 копійок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог відповідача в цій частині, оскільки відповідачем долучено до матеріалів заяви документи, що свідчать про оплату гонорару із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бекірова Сірана Нусрєтовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 13, 133, 137, 264, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бекірова Сірана Нусрєтовича про ухвалення додаткового рішення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Сторони цивільного процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , дата народження невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: