Справа № 755/15912/24
"30" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Мовчан А.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
16.09.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, у якому, з урахуванням нової редакції позову після залишення позовної заяви без руху, просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором позики у загальному розмірі 1936799,50 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 05.11.2021 року позивач надав у борг відповідачу 47000,00 дол. США, що підтверджується письмовою розпискою від 05.11.2021 року. Відповідач зобов'язався повернути позичені кошти до кінця 2022 року. Однак у визначений строк відповідач коштів не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання. На неодноразові звернення з проханням повернути кошти відповідач не реагує. У зв'язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов'язання, а також уникненням від мирного вирішення спору, позивач вимушений звернутись до суду із позовом. Свідченням передачі грошей та наявністю у відповідачка обов'язку повернути кошти до кінця 2022 року є письмова розписка від 05.11.2021 року. На день звернення позивача до суду, основний борг відповідача становить 47000,00 дол. США, що на 27.09.2024 року за офіційним курсом становить 1936799,50 грн. (47000 х 41,2085).
Ухвалою суду від 20.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.10.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №227 від 20.03.2025 року та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.
За змістом ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ураховуючи наведені положення цивільного процесуального закону, змінений склад суду розпочав повторний розгляд справи по суті.
Відповідач неодноразово викликався до суду, однак жодного разу не з'явився. Судова кореспонденція направлена на адресу відповідача повернулась до суду без вручення адресату. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В судовому засіданні сторона позивача не висловлювала жодних заперечень з приводу розгляду справи у заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення, відтак, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що є товаришем позивача, а відповідача бачив лише один раз. Якось свідок та позивач їхали разом автомобілем і позивач сказав, що слід заїхати в одне місце і передати людині гроші, яка їх поросила. Це було у 2021 році. На вул. Вільямса під'їхали до ресторану східної кухні, здається «Чайхана». Позивач в машині відрахував 47 тис. дол. США і пішли до ресторану, сіли за столик, підійшов чоловік кавказької зовнішності. Йому позивач передав кошти, попили чаю і поїхали далі. На теперішній час позивач каже, що боржник коштів досі не повернув.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що відповідач до теперішнього часу не повернув жодної копійки з позичених коштів. Позивач зазначає, що на час передачі коштів, гроші у нього були від продажу будинку та автомобіля, крім того позивач три роки працював в Італії, очолював велике підприємство, тож певні кошти заробив. Кошти, як були передані відповідачу, це кошти безпосередньо від продажу автомобіля «Ренжровер». Відповідача до позивача привів близький знайомий останнього, з яким разом працювали. Знайомий сказав, що добре знає відповідача, що він відповідальна людина, займається бізнесом пов'язаним з Туреччиною, возить звідти товари, і йому потрібні кошти на розширення бізнесу. Позивачу здалось, що все буде нормально, бізнес відповідача виглядав стабільним, тому позивач вирішив позичити кошти. Але відповідач ніяких товарів не закупив і коштів не віддав. Коли позивач поставив питання про повернення коштів, відповідач сказав, що гроші вже витрачені і він заробить інші та віддасть борг, однак нічого так і не сталось. Потім позивач захворів і це розслабило відповідача та він взагалі перестав казати про повернення боргу й фактично пропав. Відповідач є заможною людиною, має майно, але кошти не віддає.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що позивач позичив відповідачу кошти за борговою розпискою і термін їх повернення настав, однак відповідач позики не віддає, на контакт не виходить. Відповідач є боржником і в інших судових справах.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника та покази свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
За змістом наявної в матеріалах справи копії розписки від 05 листопада 2021 року: Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 27.01.2016 р. вид. Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві, позичив у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пасп. СО907953 від 22.08.2002 р., Солом'янським РУГУ МВС України в м. Києві, суму 47000 $ (сорок сім тисяч доларів США). Зобов'язуюсь повернути до кінця 2022 року. 05.11.2021/підпис/ ОСОБА_3 .
В судовому засіданні судом досліджено наданий стороною позивача оригінал розписки, текст якої є аналогічним тексту копії розписки, яка була долучена до позовної заяви при поданні позову. Судом встановлено, що розписка не містить будь-яких записів, відміток тощо про повне або часткове повернення коштів за цією розпискою.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд має виявити справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Вивчивши зміст розписки та встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що між позивачем (як позикодавцем) та відповідачем (як позичальником) склались відносини, що випливають із договору позики, при цьому кошти позичальником не повернуті ні повністю, ні частково, адже у позичальника наявний оригінал розписки, жодних відомостей про повернення коштів розписка не містить, як відсутні і будь-які інші документи на підтвердження повного або частково повернення грошей. Твердження сторони позивача про неповернення позики відповідачем не спростовані.
Зміст розписки свідчить про укладення між сторонами саме договору позики.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання у відповідача виникло перед позивачем та не виконане позичальником.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором позики, яка заявлена в розмірі 1936799,50 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 27.09.2024 року, на час подання позовної заяви у виправленому варіанті (47000,00 дол. США х 41,2085 курс дол. за офіційними даними НБУ на 27.09.2024 року).
У даному контексті суд також зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 202, 207, 526, 530, 545, 1046, 1047, 1049, ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.11.2021 року у загальній сумі 1936799 (один мільйон дев'ятсот тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складений 30.10.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя -