про відмову у відкритті апеляційного провадження
30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17640/24 пров. № А/857/41591/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Бруновської Н. В.
суддів -Хобор Р. Б.
Шавеля Р. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвалою судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025р апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху з підстав пропуску строку апеляційного оскарження.
20.10.2025р на адресу суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025р про залишення апеляційної скарги без руху.
Із змісту заяви видно, що скаржник в обґрунтування доводів про пропуск строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 30.09.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фостяка Андрія Ярославовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 повернути скаржнику. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 12.09.2025 була доставлена адвокату Фостяку Андрію Ярославовичу до його електронного кабінету 15.09.2025 року о 20:09 (до матеріалів справи долучено відповідну довідку, що автоматично формується в АСДС Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками такого надсилання), що в розумінні ч.7 ст. 251 КАС України вважається належним врученням особі, яку він представляє - ОСОБА_1 .
Луник А.І., у зв'язку з важким станом здоров'я, перебував тривалий час на лікуванні. Так, з 11.09.2025 по 19.09.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, після чого продовжував амбулаторне лікування за місцем проживання, що значно територіально відділене від місцезнаходження суду.
Позивач не мав жодного зв'язку із своїм представником адвокатом Фостяком Андрієм Ярославовичем, а у зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану, регулярними ворожими обстрілами та повітряними тривогами, будучи на лікуванні, не міг особисто прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи.
З огляду на вищевикладені обставини, з 15.09.2025 по 30.09.2025 позивач з поважних та об'єктивних причин не виконав вимог ухвали суду від 12.09.2025 щодо усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, що стало підставою повернення апеляційної скарги.
Введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Ухвалою від 24.10.2025р суд апеляційної інстанції продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
29.10.2025р апелянт повторно скерував на адресу суду клопотання про визнання причин пропуску строку подання апеляційної скарги із аналогічними підставами зазначеними у первинному клопотанні, а саме, що ОСОБА_1 не мав жодного зв'язку із своїм представником адвокатом Фостяком Андрієм Ярославовичем, а у зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану, регулярними ворожими обстрілами та повітряними тривогами, будучи на лікуванні, не міг особисто прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи.
Перевіривши доводи заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Колегія суддів наголошує, що представник позивача Фостяк Андрій Ярославович, в свою чергу, як адвокат, повинен бути фахівцем в галузі права, зокрема щодо перебігу процесуальних строків в адміністративному судочинстві та наслідків їх порушення.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан прав, свобод та інтересів позивача.
Колегія суддів вважає, що за умови досвіду судового супроводу справи для досвідченого фахівця, не потребувало багато часу та наявності особливих засобів для повторного подання апеляційної скарги у найкоротші строки після повернення первинної апеляційної скарги, при тому, що адвокат Фостяк Андрій Ярославович зареєстрований у підсистемі «Електронний суд».
Разом з тим, на переконання колегії суддів, наведені обставини насамперед свідчать про неналежну організацію трудового процесу та є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання адвокатом своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Одночасно, колегія суддів також звертає увагу скаржника, що ОСОБА_1 був працівником правоохоронних органів, знав свої процесуальні права та обов'язки, був ініціатором судового розгляду і саме пасивна поведінка ініціатора судового розгляду вплинула пропуск процесуального строку.
У контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як такі, що не свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).
Відповідно до ч.2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Отже, при належному відношенні до своїх прав, а також і обов'язків, що позивач, що представник скаржника не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у найкоротші строки, проте таким правом не скористався, а тому колегія суддів вважає, що вказані представником позивача підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Щодо посилання скаржника не неотримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги безпосередньо позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
За висновками Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, висловленими у постанові від 08.02.2024 у справі № 480/8341/22, адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов'язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов'язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.
Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.
Зважаючи на наведені міркування, об'єднана палата трактує участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто «учасника справи».
Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (позивача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для позивача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків.
Колегія суддів зазначає, що представнику позивача було відомо про повернення апеляційної скарги, а саме з моменту доставлення до електронного кабінету представника позивача відповідної ухвали.
Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на неотримання ухвали про повернення апеляційної скарги безпосередньо позивачем засобами поштового зв'язку є необґрунтованими.
Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного Суду України у справі № 500/1912/22 у постанові від 29 вересня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Також слід звернути увагу, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Таким чином, в даному випадку висновки Верховного Суду України у справі № 500/1912/22 у постанові від 29 вересня 2022 року, в якому висловлено позицію про те, що протягом періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, є нерелевантими в даному випадку, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином введення воєнного стану вплинуло на неможливість подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.
Процесуальна поведінка позивача та представника скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту прав клієнта в судовому порядку. Представник апелянта не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення через пасивну поведінку представника скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність встановлених законом підстав для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, ОСОБА_1 не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 298, 299, 325 КАС України,суд,-
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року
Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Львівського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи №380/17640/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель