30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/545/25 пров. № А/857/26013/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т. І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (головуючий - суддя Микитин Н.М., м.Івано-Франківськ) у справі № 300/545/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.01.2025 ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2024 №10/1/6417; зобов'язати відповідача провести з 01.02.2023 перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 23.09.2024 №10/1/6417 у розмірі 89% від грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її розміру та з урахуванням проведених платежів.
Позов обґрунтовує тим, що з 2005 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення позивач отримав довідку від ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Проте після отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено у проведенні такого перерахунку пенсії. На думку позивача, оскільки з 01.01.2023 розрахунок його посадового окладу має обчислюватися, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 23.09.2024 №10/1/6417 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 23.09.2024 №10/1/6417 з урахуванням проведених платежів. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що підстави для проведення перерахунку пенсії на підставі відповідної довідки про розмір грошового забезпечення відсутні. Зазначає, що довідка сама по собі не породжує право позивача на перерахунок пенсії, адже підставою перерахунку є нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України. Твердить, що Кабінет Міністрів України не приймав рішень про зміну розміру видів грошового забезпечення військовослужбовців за відповідною посадою, як і не були введені для них нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. Наголошує про те, що скасування у судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не дає органу Пенсійного фонду України підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Також звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом про здійснення перерахунку за період з 01.02.2023 лише 21.01.2025, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права, зазначив, що змушений неодноразово звертатись до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування та виплати пенсії, оскільки відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на виконання чергового рішення суду, припиняє виконання попереднього. Як наслідок, позивачу доводиться по кілька разів звертатись до суду з приводу одного і того ж порушеного права (права на виплату пенсії в розмірі 89% грошового забезпечення та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром). Зазначає, що формально судом першої інстанції наведено цілком логічні та законні аргументи щодо вимог, в задоволенні яких відмовлено, проте загальновідомим є те, що під час будь-якого перерахунку пенсії осіб, які отримують її у відсотковому розмірі, що перевищує 70% та десять прожиткових мінімумів, органи пенсійного фонду обмежують розмір такої пенсії. Просить змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши резолютивну частину рішення словами «у розмірі 89% від грошового забезпечення та здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її розміру».
31.07.2025 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому висловив незгоду з її доводами: зауважує, що позивач оскаржував дії пенсійного органу, оформлені листом від 08.10.2024 за № 8371-7384/Г-02/8-0900/24, що не містить жодної згадки чи будь-якого заперечення стосовно перерахунку/не перерахунку пенсії з обмеженням виплати з 01.02.2023 чи зменшенням відсоткового обчислення розміру. Наголошує, що виконання рішення суду щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки за показниками станом на 01.01.2023 ще не відбулося, відтак ймовірний загальний розмір перерахованої пенсії станом на момент розгляду даної справи не є спірним.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, з 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами.
Як вбачається із протоколу за пенсійною справою ХД-18246 (Міноборони) від 01.03.2024, пенсія позивача обраховувалась в основному розмірі 89% грошового забезпечення, яке включало такі складові :
- посадовий оклад - 5810,00 грн;
- оклад за військове звання - 1820,00 грн;
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 3815,00 грн;
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ - 11157,65 грн (а.с.8).
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі №300/2756/24, ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку від 23.09.2024 №10/1/6417 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби - юрисконсульт 48 гвардійської авіаційної бригади 14 авіаційного корпусу ВПС ЗСУ, у якій визначено наступні види грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 6870,00 грн;
- оклад за військовим званням - 2040,00 грн;
- надбавка за вислугу років (50%) - 4455,00 грн;
- таємність (10%) - 687,00 грн;
- класність (7%) - 480,9 грн;
- НОПСВ (ОВЗ+ПО+% вислуга) (65%) - 8219,25 грн;
- премія (135%) - 10511,1 грн (а.с.10).
28.09.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про проведення перерахунку та виплати пенсії, з врахуванням виплачених сум пенсії, починаючи з 01.02.2023 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії, тощо), що входять до складу грошового забезпечення позивача на підставі довідки виданої станом на 01.01.2023 (а.с.11).
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно з листом за №8371-7384/Г-02/8-0900/24 від 08.10.2024, повідомив позивача про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області законних підстав та відповідних повноважень для врахування оновленої довідки та проведення перерахунку пенсії (а.с.12-13).
Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Частиною третьою статті 51 Закону № 2262-XII визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII. Так, частиною четвертою цієї статті передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, не може бути безумовною підставою для здійснення перерахунку пенсії, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 обставиною, що обумовлює перерахунок пенсій колишніх військовослужбовців, повинно бути підвищення розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема пункт 4 Постанови № 704.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
" (1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням."
Враховуючи те, що позивач проходив відповідну службу та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійна виплата позивача підлягає перерахунку відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Застосовуючи зазначені вище висновки в контексті обставин цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону № 2011-XII, з урахуванням положень Постанови КМУ № 704, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01 лютого 2023 року, є протиправною.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2022 року, 16 травня та 22 червня 2023 року (справі № № 500/2392/21, 500/8486/21, 500/1995/21, відповідно) в аналогічних справах.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону № 2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 12 грудня 2023 року в справі № 380/1907/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі не проведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Що ж стосується вимог позивача про визначення відсоткового розміру (89%) від грошового забезпечення та здійснення виплати перерахованої пенсії без обмеження її розміру, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення його прав в цій частині вимог станом на дату звернення до суду з позовом -27.01.2025.
Так, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Системний аналіз наведених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи, а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.
В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично просить про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та з визначенням відсоткового розміру 89% від грошового забезпечення є передчасними, оскільки оцінка розміру пенсії позивача може бути надана лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2024 №10/1/6417 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі № 300/545/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар