головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.
30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1212/25 пров. № А/857/30336/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі № 300/1212/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання двій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
24.02.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №091630023138 від 23.01.2025р. про відмову в призначенні пенсії.
- зобов'язати зарахувати до загального страхового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.01.1983р. періоди роботи з 27.12.1996 - 16.09.1997 року включно у ВАТ "Таксопарк", 18.09.1997 - 16.03.1999 року включно у ТОВ "Желюки ЛТД", а також згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 05.09.1985р. із вшитим до неї вкладишем НОМЕР_3 від 02.02.2010р. періоди роботи на території росії: 05.12.2007 - 22.10.2008 року, 27.12.2008 - 12.07.2009 року, 20.08.2009 - 24.11.2009 року, 29.01.2010 - 10.01.2011року, 23.02.2011 - 20.12.2011 року, 29.03.2012 - 27.01.2013 року, 02.03.2013 - 27.11.2013 року, 27.12.2013 - 04.07.2014 року, 30.08.2014 - 12.10.2014 року, 16.10.2014 - 12.08.2015року у Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.01.2025р., здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно довідками Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" від 24.09.2019р. №№716, 717.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
23.01.2025р. рішенням №091630016030 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Із змісту оскаржуваного рішення видно, що позивачу не зараховано зокрема, період роботи: 27.12.1996 - 16.09.1997р. у ВАТ "Таксопарк", оскільки згідно записами трудової книжки від 25.01.1993р. серія НОМЕР_4 , наявне виправлення в даті наказу про зарахування на роботу, наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи: 18.09.1997р. - 16.03.1999 р. у ТОВ "Желюки", Оскільки відсутні підстави звільнення з роботи а також періоди роботи в російській федерації: 05.12.2007р. - 22.10.2008р., 27.12.2008р.- 12.07.2009р., 20.08.2009р. - 24.11.2009р., 29.01.2010р. - 10.01.2011р., 23.02.2011р. -20.12.2011р., 29.03.2012р. - 27.01.2013р., 02.03.2013р. - 27.11.2013р., 27.12.2013р. - 04.07.2014р., 30.08.2014р. - 12.10.2014р., 16.10.2014р. - 12.08.2015р. у філії "5-ий Автобусний парк" згідно трудової книжки від 05.09.1985р. серії НОМЕР_2 , оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991р. включно у зв'язку з припиненням з 01.01.2023р. російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон №1058-IV).
п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
І змісту ч.ч.1, 2, 4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" видно, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01.01.2004р., до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
ст.56 Закону "Про пенсійне забезпечення" визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004р. Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до ст.3 та ст.56 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004р. - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
В ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
ст.48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, Головне управління ПФУ в Донецькій області на підставі відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_5 від 25.01.1983р., зарахував позивачу 24 роки 02 місяці 14 днів.
Із змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_5 видно, що позивач.
- 27.12.1996р. прийнятий на роботу у ВАТ "Таксопарк" водієм 2-го класу на л/таксі (запис № 13);
- 16.09.1997р. звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №14);
- 18.09.1997р. прийнятий на роботу у ТОВ "Желюки ЛТД" водієм 1 класу на автомобіль ІЖ - 2715 (запис № 15);
- 16.03.1999р. звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис №16) (а.с.18).
Вказані періоди роботи не зараховані до загального страхового стажу позивача, оскільки в даті наказу ВАТ "Таксопарк" про зарахування на роботу наявне виправлення, а наказ про звільнення з роботи дописано іншими чорнилами; період роботи у ТОВ "Желюки" не зараховано, оскільки відсутні підстави звільнення з роботи.
п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із змісту наданих ТзОВ "Таксопарк" наказів, видно, що позивач прийнятий на роботу водієм 1-го класу в бригаду №2 на а/м марки ГАЗ-24 л/таксі на підміну з 27.12.1996р., видано листок проходження стажування і спецпідготовки, а згідно наказу №85-к від 16.09.1997р. звільнений з роботи з 16.09.1997р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.24-25).
Тобто, даними наказами підтверджується факт працевлаштування та звільнення позивача з роботи у ВАТ "Таксопарк", що узгоджується із записами №№13, 14 трудової книжки НОМЕР_5 (а.с.18).
Крім того, довідкою ТзОВ "Таксопарк" від 27.06.2024р. №012 підтверджено факт реорганізації ВАТ "Таксопарк" у ТзОВ "Таксопарк".
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не зазначення повноважною особою ТОВ "Желюки ЛТД" у трудовій книжці позивача підстави звільнення з роботи 16.03.1999р. не може бути достатньою підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи у даному ТОВ, оскільки відповідно до п.4 Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а саме ТОВ "Желюки ЛТД", у позивача відсутній обов'язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, тобто на роботодавця, а не для робітника й не може впливати на його особисті права.
При цьому, колегія суддів наголошує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14989/15-а, від 25.04.2019р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а.
Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача періоди роботи: 27.12.1996р. - 16.09.1997р. включно у ВАТ "Таксопарк", а також з 18.09.1997р.-16.03.1999р. включно у ТОВ "Желюки ЛТД".
Також, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 05.09.1985р. із вшитим до неї вкладишем НОМЕР_3 від 02.02.2010р. підтверджується, що ОСОБА_1 :
- 05.12.2007р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" водієм лінійного автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах по 1 класу, а з 17.03.2008р. - водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах (запис №16, 17);
- 22.10.2008р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №18);
- 27.12.2008р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №19);
- 12.07.2009р. звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №20);
- 20.08,2009р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №21);
- 24.11.2009р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №22);
- 29.01.2010р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №23);
- 10.01.2011р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №24);
- 23.02.2011р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №17);
- 20.12.2011р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №26);
- 29.03.2012р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №27);
- 27.01.2013р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №28);
- 02.03.2013р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 1 класу (запис №29);
- 01.07.2013р. присвоєно 4 розряд водія автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах (запис №30);
- 27.11.2013р. звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №31);
- 27.12.2013р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №32);
- 04.07.2014р. звільнений за угодою сторін за п.1 ч. І ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №33);
- 30.08.2014р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №34);
- 12.10.2014р. звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №35);
- 16.10.2014р. прийнятий у Філію "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви "Мосгортранс" у відділ експлуатації водієм автобуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 5-го розряду (запис №37);
- 12.08.2015р. звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч. І ст. 77 Трудового кодексу РФ (запис №38) (а.сю28-34).
Факт роботи позивача на території росії також підтверджується довідками №716, 717 від 24.09.2019р. Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м. Москви мосгортранс про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи з грудня 2007 до серпня 2015, що узгоджується із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 (а.с.35-38).
Зазначені періоди роботи ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховані до загального страхового стажу позивача, у зв'язку з припиненням у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023р. участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниці Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.
Однак, із такими висновками пенсійного органу колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода), згідно ст.1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (ст.5 Угоди).
ст.6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
В ст.11 Угоди видно, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991р., приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. (чинної як на момент набуття позивачем стажу, так і на момент звернення за пенсією), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку російської федерації від 10.10.2003р. №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.
В пп.5.1 п.5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.
п.п. 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 16.04.2003р. №225 “Про трудові книжки», передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.
Наведені положення узгоджуються також і з приписами п.4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993р. №301, а також приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України “Про пенсійне забезпечення», Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637.
В ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), видно, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
В ст.48 Кодексу законів про працю України видно, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
п.1.1 “Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки. У трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Як наслідок, вірним є висновки суду першої інстанції, що до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи на території росії згідно записів трудової книжки НОМЕР_7 від 25.06.1986р., а саме періоди: 05.12.2007 - 22.10.2008р., 27.12.2008 - 12.07.2009р., 20.08.2009р. - 24.11.2009р., 29.01.2010р. - 10.01.2011р., 23.02.2011р. -20.12.2011р., 29.03.2012р. - 27.01.2013р., 02.03.2013р. - 27.11.2013р., 27.12.2013р. - 04.07.2014р., 30.08.2014р. - 12.10.2014р., 16.10.2014р. - 12.08.2015р.
ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
В п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" видно, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Якщо особа працювала за межами України, то питання можливості врахування під час обчислення пенсії заробітної плати, одержаної в цій країні, визначається на підставі міждержавних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, підписаних Україною та відповідною державою. Так, якщо особа працювала у Росії, то відповідною угодою в галузі пенсійного забезпечення, підписаною, в тому числі, Україною та росією, передбачена можливість обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати, одержаної у росії. У цьому разі подається довідка про зарплату згідно додатком 1 до Порядку 22-1 (включаючи період після 1 липня 2000 року).
Згідно ст.6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
ст.11 Угоди, визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
п.2.10 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014р.) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати, а можливість врахувати при призначенні пенсії заробіток, отриманий за межами України, залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду' за цей період. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Позивач до заяви про призначення пенсії за віком додав довідки №716, 717 від 24.09.2019р. Філії "5-ий Автобусний парк" Державного унітарного підприємства м.Москви "Мосгортранс" про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи з грудня 2007 року до серпня 2015 року включно.
Зі змісту вказаних довідок від 24.09.2019р. видно, що ".підставою їх видачі є особові рахунки №2003 за 2007-2013 роки та за 2014-2015 роки; ...з усіх сум, включених у довідку, проведено нарахування у Пенсійний фонд російської федерації за встановленими тарифами".
Надані довідки є належним та достовірним доказом та підлягають врахуванню повноважним органом пенсійного фонду при обчисленні розміру моєї пенсії, оскільки містять всі необхідні дані для врахування відомостей зазначених у них, а саме містять суму заробітної плати, печатку підприємства та підпис відповідальних осіб, також є записи, що довідки видані на підставі первинних документів (особових рахунків) та зазначено про утримання відповідних внесків із заробітної плати до органів Пенсійного фонду російської федерації.
ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
На підставі викладеного, вірними є висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025р. №091630023138 який слід скасувати та, як наслідок, підлягають зарахуванню до страхового загального стажу позивача спірні періоди роботи.
Зокрема, позбавлення ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком, є не пропорційним втручанням в право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване ст.1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Верховний Суд у справі №580/1617/19 зазначив, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень, а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі № 300/1212/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель