30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/12332/25 пров. № А/857/35007/25
Восьмий апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2025 року (суддя- Левчук О.В., ухвалене в м.Рівне) у справі № 569/12332/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції УПП в Рівненській області 1 взводу 3 роти 1 батальйону Шевченка Івана Олександровича, Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
17 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до капрала поліції УПП в Рівненській області 1 взводу 3 роти 1 батальйону Шевченка Івана Олександровича, Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №4929625 від 09.06.2025, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, та з наведених в ній підстав, вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №4929625 від 09.06.2025, що 05.06.2025 о 22:30 год на АД Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 143 км, позивач керуючи транспортним засобом PEUGEOT 3008 номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи маневр обгону перетнув дорожню розмітку 1.1 Вузька суцільна лінія, чим порушив п. 34. ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.
Своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при винесені постанови інспектор поліції не керувався жодними належними та допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у скоєному правопорушенні. Постанова підлягає скасування в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, а тому звернувся до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 8.5 ПДР України Дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Відповідно до п.п. 8.5.1. п. 8.5 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно п. 34 ПДР Горизонтальна розмітка має таке значення:
1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;
Лінію 1.1 перетинати забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано до суду відеозаписи.
Судом першої інстанції при перегляді відеозапису встановлено як транспортний засіб позивача PEUGEOT 3008 номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі, здійснив маневр обгону, чим порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 лінія".
Також судом першої інстанції вірно встановлено як транспортний засіб позивача перетинає суцільну лінію дорожньої розмітки та наявність розмітки на місці вчинення адміністративного правопорушення. На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Інспектором було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП.
Таким чином, вказані докази є достатніми для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом».
Вказані вище відеозаписи містять інформацію щодо предмету доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення ПДР України з боку водія автомобіля).
Тому, відеоматеріали з місця події, що були долучені відповідачем до матеріалів справи та постанова у справі про адміністративне правопорушення у сукупності є доказами в адміністративній справі які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, вчиненого позивачем.
Так, відповідачем доведено наявність у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Крім цього слід зазначити, що згідно посадової інструкції поліцейського патрульної поліції затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції № 4/1 від 05.01.2016 року, поліцейський поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення патрульної публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; первинне реагування на повідомлення про правопорушення, а також самостійне виявлення правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Таким чином, надані докази є допустимими та належними, оскільки зібрані без порушень норм чинного законодавства, містять інформацію щодо предмету доказування та дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Крім цього, висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Посилання апелянта на те, що він здійснював обгін транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30 км./год., колегія суддів відхиляє, оскільки таке твердження спростовується відеоматеріалами з місця події.
Враховуючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про відмову у задоволені адміністративного позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2025 року у справі № 569/12332/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар