ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16820/25
провадження № 3/753/6250/25
"09" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 403840),-
ОСОБА_1 , 27.07.2025 року о 02 год. 10 хв., рухаючись по вул. Харківське шосе, 21/3 у м. Києві в порушення вимог п. 2.1 а) ПДР, повторно протягом року, керував автомобілем марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, зокрема, не пересклав іспит в ТСЦ, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 126 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 126 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Так, пункт 1.3 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до вимог п. 2.1 а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому відповідно до вимог п. 2.4 а) ПДР водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, та пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою-черговою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, за обставин, викладених у протоколі, повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме даними: протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 ; постанови серії ЕНА № 5265405 від 20.07.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в м. Києві ДПП С. Каська з якої вбачається, що станом на 27.07.2025 року відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось, а відтак постанову Яремчанського районного суду Івано-Франківської області не виконано в частині позбавлення права керування транспортними засобами, а також даними відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, відтвореного в судовому засіданні, на якому зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 під час комендантської години. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що не перездавав екзамен для отримання прав. Крім того, зауважив, що тривалий час навіть не знав, що був позбавлений права керування, однак наразі права перебувають у нього.
Крім того, винність ОСОБА_1 також підтверджується копією постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.12.2022 року відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, зобов'язаний був знати та неухильно дотримуватись ПДР України, а саме, що керування транспортними засобами, будучи позбавленим такого права, тягне за собою відповідальність, передбачену Законом.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, враховуючи те, що транспортний засіб не перебуває у приватній власності порушника, стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу накладено бути не може.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя