Справа № 562/2742/25
22.08.2025 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Саган Л.В., розглянувши в м.Здолбунові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту народження її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м.Омськ Російської Федерації, матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українка, громадянка України, а батьком є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , росіянин, громадянин Російської Федерації.
В обгрунтування заяви зазначає, що оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданий ЗАГС Центрального району м.Омськ 11 грудня 1990 року, втрачено та в наявності є лише його фотокопії, засвідчені 07 липня 2025 року головним спеціалістом сектору документального забезпечення Управління Державної міграційної служби в Рівненській області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, загинув при захисті Батьківщини.
Зазначає, що встановлення факту народження загиблого сина необхідно їй для оформлення пенсії по втраті годувальника та отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, як це закріплено положеннями ч.7 ст.19 ЦПК України.
При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження.
За змістом положень п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до частини першої статті 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Інформація про народження громадянина України має бути внесена до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України.
На підставі запису про народження дитини відділ державної реєстрації актів цивільного стану має видати свідоцтво про народження. Надалі до отримання дитиною паспорту громадянина України, свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує його особу.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно положень статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження. Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заявників за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини. У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.
Заявниця просить суд встановити факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З матеріалів справи вбачається, що факт народження ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.12.1990, виданим ЗАГС Центрального району м.Омська, за змістом якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: м.Омськ Російської Федерації, батько: ОСОБА_3 , росіянин; мати: ОСОБА_1 , українка, про що 11.12.1990 складено актовий запис про народження № 1671.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 19.11.2024 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Покровськ Донецької області Україна.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що факт народження ОСОБА_2 підтверджено документально, тому відсутні передбачені законом підстави для його встановлення.
З огляду на викладене, подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту народження особи, яка померла, не може бути розглянута в порядку ст.315 ЦПК України, та не є ефективним способом захисту прав заявника.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що заявник звернулася до суду із заявою, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст.293, 315, 352-355 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Здолбунівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.