Справа №949/2184/25
29 жовтня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, укладено договір про надання споживчого кредиту № 102610234. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3000 грн. Кредитні кошти надані відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником. У подальшому, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача. На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 10665 грн., з яких: 3000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7155 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 510 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за вищевказаним кредитним договором, оскільки останній своїх зобов'язань не виконав, суми отриманих коштів не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив.
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою роз'яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір № 102610234 про надання споживчого кредитуна суму 3000 грн. Даний договір був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону відповідача. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача
Кредитні кошти в розмірі 3000 грн. були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №85860564 від 29.03.2024 року.
29.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, відповідності до якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102610234 на суму 10665 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі. Грошові кошти на виконання умов такого договору були перераховані відповідачу, що підтверджується дослідженими судом доказами.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 обов'язку з повернення коштів не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з останнього боргу в загальному розмірі 11480 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.
У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги представник позивача надав: копію ордера, копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 № 0107; акт наданих послуг від 20.08.2025 на суму 8000 грн.
Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, з огляду на складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3500 грн. таких витрат.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", заборгованість за кредитним договором №102610234 від 29 березня 2024 року у розмірі 10665 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п'ятсот гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, р/р № НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614).
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор