Справа 556/2815/25
Номер провадження 2-а/556/37/2025
27.10.2025 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.,
при секретарі - Соловей Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області - Легкого Богдана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Рівненській про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до старшого сержанта поліції - Легкого Б.В., Головного управління Національної поліції в Рівненській області про оскарження постанови серії ЕНА №5629086 від 02.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 02 вересня 2025 року відносно неї складено постанову, серії ЕНА №5629086 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Згідно із оскаржуваною постановою вона начебто вчинила адміністративне правопорушення, а саме 01.09.2025, о 10 год. 00 хв. в с. Кідри по вул. Садова, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, та керувала транспортним засобом, який не був зареєстрований у законному порядку протягом 10 діб з моменту придбання, чим порушила вимоги п. 2.1а та п.2.9в ПДР України. Однак вважає, що дана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вона не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, так як не є водієм механічного транспортного засобу, адже електроскутер має потужність двигуна 2,5 кВт та не є механічним транспортним засобом, для керування якого вимагається посвідчення водія та електроскутер потужністю до 3 кВт не потребує реєстрації.
Також вказана постанова, незважаючи, що подія відбувалася 01.09.2025, винесена 02.09.2025 за адресою: вулиця Будівельників селище Володимирець, тобто просто на дорозі, і навіть не за місцем вчинення, оскільки подія відбувалася в АДРЕСА_1 .
У зв'язку з наведеним, позивачка звернулася до суду з позовом з метою захисту порушеного права та просить його задовольнити.
Вказаний позов надійшов до суду 11 вересня 2025 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду РІвненської області від 12 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
16.10.2025 від відповідача - старшого сержанта поліції, поліцейського СРПП ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області - Легкого Б.В. надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що постанова, серії ЕНА №5629086 від 02.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі є законною та правомірною, а тому підстав для її скасування не має, з наступних підстав.
01.09.2025, о 10 год. до відділення поліції № 1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення, яке було зареєстроване в ЄО № 5004, а саме: «повідомлення зі служби 102 ШМД Ващишина, тел.: 0686459670 про те, що 01.09.2025, о 15:51 за адресою: Вараський район с. Кідри, провулок Тихий буд.2, госпіталізована у травматологію, сама звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Кідри провулок Тихий 2, о 10:00 год. впала зі скутера під час руху та отримала тілесні ушкодження».
На місце події виїжджала слідчо-оперативна група в складі лейтенанта поліції, слідчого СВ відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області Софії Коханевич, та лейтенанта поліції, оперуповноваженого СКП відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області Анатолія Вабіщевича. На місці події ними було встановлено, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (п.2.3.6.ПДР Порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, технікою).
Також, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом, скутер YADEA T9 номерний знак відсутній, і в ході перевірки документів, встановлено відсутність посвідчення водія, яке не отримувала, чим порушила п.2.1.а. ПДР - керування транспортниз засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що кваліфікується по ч.2 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, оскільки було виявлено правопорушення, вчинене ОСОБА_1 слідчим сформовано доповідну записку, яку надано до сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Вараського РВП ГУПН в Рівненській області для складання відповідних адміністративних матеріалів.
Тому, на ОСОБА_1 було складено протокол, серії ЕПРІ № 441257 від 02.09.2025 по ст. 124 КУпАП та електронну постанову, серії ЕНА № 5629086 від 02.10.2025 року.
Здійснення розгляду адміністративного правопорушення на місці вчинення не було можливим, оскільки ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. В даному випадку реагування та зібрання матеріалів по повідомленню здійснюється слідчо-оперативною групою в складі слідчого та оперуповноваженого, та вирішується питання про внесення відомостей до ЄРДР. Оскільки після опрацювання виклику факт вчинення кримінального правопорушення не підтвердився, слідча ОСОБА_3 склала доповідну записку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення та направила матеріали до СРПП.
Дійсно ОСОБА_1 керувала електроскутером потужністю до 3 кВт. Одак позивачка не надала даних про те, до якої категорії транспортних засобів належить скутер YADEA Т9. По даних відповідача він належить до категорії «L1», що підлягає реєстрації, тому додатково правопорушення було кваліфіковано по ч.6 ст. 121 КУпАП, керування незареєстрованим транспортним засобом. Але воно було об'єднане по ч.2 ст. 36 КУпАП, і поглинуте ч.2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, особа водій має мати посвідчення водія категорії А1 для керування «мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб, сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше». Також, «Право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли: шістнадцятирічного віку категорії А1, А;». Тому ОСОБА_1 мала б отримати посвідчення з категорією А1 та на законних підставах керувати своїм скутером YADEA T9. В постанові чітко прописано «до 4 кВт.», що передбачає відлік від «0» (нуля), а не надуманого «3 кВт», що не звучить у нормативному документі.
У позові адвокат разом з позивачкою робить підміну понять та застосовує показник «3 кВТ.» в розумінні законодавця при потребі реєструвати транспортний засіб, до поняття отримання посвідчення водія категорії «А1» для законного керування транспортними засобами.
Тому у ОСОБА_1 немає законних підстав вважати, що її незаконно притягнули до адміністративної відповідальності. В даному випадку ОСОБА_1 керувала транспортним засобом без законних на те підстав, та не знаючи правил дорожнього руху (не проходила відповідного навчання) наражала на дорозі на небезпеку не тільки себе, а й інших учасників дорожнього руху.
Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Тому ОСОБА_1 порушено положення Конституції України з іншими законодавчими актами, як громадянином України, зокрема Правил дорожнього руху, що передбачає адміністративну відповідальність по Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вище викладене, просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області старшого сержанта поліції Легкого Богдана Васильовича про визнання дій поліцейського незаконними та скасування постанови відмовити повністю.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач - старший сержант поліції відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області Легкий Б.В. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, врахувавши відзив на позовну заяву.
Належним чином повідомлений відповідач - представник Головного управління національної поліції у Рівненській області в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
А як зазначено в ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін в порядку спрощеного письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені ч. 2 ст.126 КУпАП.
З матеріалів справи, а саме з постанови, серії ЕНА №5629086 від 02.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі вбачається, що 01.09.2025, о 10 год. 00 хв. в с. Кідри по вул. Садова, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом немаючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, керувала транспортним засобом який не був зареєстрований у законному порядку протягом 10 діб з моменту придбання, чим порушила вимоги п. 2.1а та п.2.9 в ПДР України, відповідальність, за яке передбачена за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн .
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16 Закону N 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху України).
Як вказано у пункті 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Позивачка керувала транспортним засобом, марки YADEA Т9, електроскутером потужністю 2,5 кВт, що підтверджується маркуванням на самому скутері (фото 2), атом огляду реалізованого транспортного засобу, договором купівлі - продажу транспортного засобу №29920, актом прийому- передачі, сертифікатом відповідності.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у ПДР України та мають наступні значення:
транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт.
Згідно з п 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (пункт 1.10 Правил дорожнього руху).
Також пунктом 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Згідно з положеннями пунктів 2 та 3 наведеного вище Положення, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії.
З огляду на викладене вбачається, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» й різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, враховуючи відсутність визначення «електроскутер» у Правилах дорожнього руху України, слід дійти висновку, що електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.
Аналізуючи положення пунктів 1.10 та 2.13 Правил дорожнього руху України, суд вважає, що пристрої (електровелосипед, електроскутер тощо) у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, а значить на них не розповсюджуються вимоги пункту 2.13 наведених Правил стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
Аналогічна судова практика, викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 932/2831/22, від 09 лютого 2023 року у справі № 199/3648/22 та від 22 березня 2022 року у справі № 177/844/21 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 639/3287/23.
Враховуючи викладене у сукупності, у відповідності до визначень, що містяться у Правилах дорожнього руху України, суд дійшов висновку, що електроскутет, марки "YADEA Т9", потужністю 2,5 кВт, хоча і є транспортним засобом, проте він за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до мопедів або інших механічних транспортних засобів.
Отже, в даному випадку працівник поліції помилкового прирівняв транспортний засіб, марки "YADEA Т9", потужністю 2,5 кВт, яким керувала позивачка, до механічного транспортного засобу, на керування яким у особи повинно бути посвідчення водія категорії А1.
Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електроскутер марки YADEA Т9 не віднесено, ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення.
Щодо реєстрації електроскутара, потужністю до 3 кВт, то судом встановлено наступне.
Підпунктом «в» п. 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення.
Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388, реєстрації підлягають тільки транспортні засоби.
П.1,2 вищевказаного порядку зазначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Таким чином, електроскутер, потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом та реєстрації не підлягає.
Щодо посилань позивачки на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто не за місцем знаходженням органу, уповноваженого на такий розгляд, що позбавило її можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).
Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справах № 286/648/17 (постанова від 07 грудня 2018 року), № 489/1525/16-а (постанова від 31 січня 2018 року), № 681/972/17 (постанова від 17 травня 2018 року), № 310/4817/17 (постанова від 17 травня 2018 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, навні всі підстави вважати, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченння безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4548931 від 21.04.2025, винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п.п.41 42 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010 у справі № 1-34/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Однак,аналізуючи вищенаведені законодавчі акти та фактичні обставини даної справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови про накладенняадміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не подав належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було накладено на позивача адміністративне стягнення скасувати, провадження у справі закрити.
Позивачка не ставить питання про стягнення судового збору з відповідача.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області - Легкого Богдана Васильовича, Головного управління Національної поліції в Рівненській про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, задовольнити.
Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченння безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5629086 від 02.09.2025, винесену поліцейським відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області , старшим сержантом поліції - Легким Б.В., відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП. Провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених, частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідачі: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: вул. М.Хвильового, 2, м. Рівне, 33000;старший сержант поліції відділення поліції №1 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області - Легкий Богдан Васильович (селище Володимирець, вул. Грушевського, 63, Вараський район, Рівненська область).