28 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 595/1136/25 пров. № А/857/36150/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Хобор Р.Б.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року, ухвалене суддею Созанською Л.І. у м. Бучач у справі № 595/1136/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5135589 від 04 липня 2025 року.
21 серпня 2025 року Бучацький районний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таку позицію позивач пояснює тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та додає, що відповідач не надав жодних доказів, які засвідчують той факт, що позивач не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Тому позивач вважає, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності за непред'явлення посвідчення водія відповідної категорії.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 4 липня 2025 року о 02:00 год. у селищі Золотий Потік Дзівульський Іван Ярославович, керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії реєстраційного документа на транспортний засіб і поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, водій порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України, що є правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За вчинене правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. (пп. а п. 2.1 ПДР)
- реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон) (пп. б п. 2.1 ПДР);
- чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";(пп. ґ п. 2.1 ПДР)
Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач надав матеріали відеофіксації, про що зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши цей доказ, апеляційний суд встановив те, що позивач, на вимогу поліцейського, не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб і поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, апеляційний суд, враховуючи докази, які є у справі, погоджується із доводами відповідача про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що відповідач надав докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5135589 від 04 липня 2025 року необхідно залишити в силі.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2025 року у справі № 595/1136/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель