29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16245/21 пров. № А/857/35170/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Затолочного В.С.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення прийняту суддею Гулик А.Г., в м. Львові, повне судове рішення складене 05 серпня 2025 року в справі № 380/16245/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області, які полягають у не проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 07.06.2021 за №11/4973 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ);
- зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), згідно з довідкою від 07.06.2021 №11/4973 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 позов у вказаній частині задоволено.
До суду надійшла заява позивача про зміну способу виконання рішення в частині зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену пенсію на стягнення заборгованості у розмірі 83883, 58 грн.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення у справі № 380/16245/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії та розрахунок на доплату пенсії в сумі 83883, 58 грн., яка не виплачена дотепер.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду у справі - відмовлено.
Обираючи вказану позицію, суд першої інстанції вказав, що зміна способу виконання такого рішення із зобов'язання виплатити доплату у перерахованому розмірі на стягнення конкретної суми призведе до зміни рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи.
Також зазначено, що грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунку, а фактичне виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення у такому випадку не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на забезпечення додаткового фінансування на означені цілі.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та судової практики на рівні апеляційних інстанцій.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме з 19 грудня 2024 законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом №4094-ІХ унормовано питання невиконання суб'єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат з боржника.
Просить скасувати вказану ухвалу та змінити спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов'язання на стягнення чітко визначеної суми.
Стороною відповідача подано відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Вказує зокрема, що позивачем у поданій заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення не подано докази, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення чи існують тверді переконання про неможливість виконати таке.
Також вважає, що суд не можу змінювати судове рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права. Покликається на правові висновки Верховного Суду з подібних правовідносин.
Зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено, що ГУ ПФУ як відповідач не відмовляється виплатити доплату у перерахованому розмірі, проте така буде виплачена в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні перебуває рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 по справі №380/16245/21, яким визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, які полягають у не проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 07.06.2021 за №11/4973 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, положень Постанови №704, згідно з довідкою від 07.06.2021 за №11/4973 та з урахуванням раніше виплачених сум.
При виконанні вказаного судового рішення, проведено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 5534 за дорученням №Д N/A 5534/5 пенсіонеру ОСОБА_1 (а.с. 67 зворот), сума доплати становить 83883, 58 грн, яка є невиплаченою.
22.07.2025 позивачем подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку в сумі 83883, 58 грн.
Львівський окружний адміністративний суд від 04 серпня 2025 ухвалою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 з наведених вище підстав.
Досліджуючи спірні правовідносини в межах вимог апеляційної скарги, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 № 11-рп/2012).
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-ІХ від 21.11.2024 внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаний Закон набрав чинності 19.12.2024.
Так, частина третя статті 378 КАС України доповнена абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
Відтак, на час подання позивачем заяви, законодавцем визначена, як самостійна підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення, як невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Разом з тим, послідовна практика Верховного Суду з аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України базувалась на тому, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 у справі № 800/203/17.
Водночас, оскаржуване судове рішення містить зазначення та аналіз підстав, які унеможливлюють виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 по справі №380/16245/21. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відображено, що «новий» спосіб виконання рішення суду не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на забезпечення додаткового фінансування державою витрат по виплаті пенсії позивачу.
Разом з тим, відповідач зі свого боку виконав всі необхідні дії в межах своїх повноважень щодо виконання вказаного судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.
Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції звернуто увагу, що невиконання в повній мірі рішення від 30 листопада 2021 в частині виплати нарахованої заборгованості (83883, 58 грн.), зумовлено обставиною відсутності в ГУ ПФ України у Львівській області необхідного бюджетного фінансування на такі цілі.
При цьому в розумінні норм ст.ст. 23 і 116 Бюджетного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пп. 4., 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління здійснює виплати винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законодавством (а саме за наявності відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань).
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дій, спрямованих на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Апеляційний суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України. Загальновідомими є факти, що на виконанні Пенсійного фонду України та його територіальних органів знаходяться десятки тисяч рішень судів про нарахування та здійснення пенсійних виплат, в той час як заборгованість держави перед пенсіонерами зросла, що відповідно ускладнює її своєчасне погашення.
Одночасно суд звертає увагу на те, що 14.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 821, якою затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Відповідно до п. 4 - 7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Згідно з п. 3 розд. VII Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-1, проект бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом двох тижнів з дня прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік надсилається Міністерству соціальної політики України для погодження Міністром соціальної політики України відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 № 950.
У випадку внесення змін до законодавчих та нормативно-правових актів, які впливають на доходи та видатки бюджету Пенсійного фонду до бюджету Пенсійного фонду також вносяться зміни (п. 1 розд. VІII Порядку).
Зокрема, за змістом положень п. 2 зазначеного розділу Порядку якщо зміни відбуваються у межах затверджених бюджетом Пенсійного фонду показників, рішенням Голови Правління вносяться зміни до помісячного розпису основних груп доходів і видатків бюджету та річного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду.
Внесення змін до бюджету та/або бюджетної документації Пенсійного фонду, що застосовується в процесі використання коштів Державного бюджету України, які передаються на фінансування пенсійних програм, здійснюється після внесення змін до Державного бюджету України (крім випадків перерозподілу видатків державного бюджету в межах головного розпорядника коштів та надання Міністерством фінансів України довідок про зміни до річного розпису бюджету).
На підставі змін до бюджету Пенсійного фонду на відповідний бюджетний період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, розробляються зміни до планів доходів і видатків територіальних органів.
Враховуючи вищенаведене, ГУ ПФ України у Львівській області має можливість вжити додаткових заходів для забезпечення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 по справі №380/16245/21, зокрема шляхом ініціювання перед Пенсійним фондом України питання про внесення змін до відповідного бюджету Пенсійного фонду України, а за потреби - і до Державного бюджету України, з метою забезпечення фінансування для погашення заборгованості з виплати пенсії.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у заяві про зміни способу чи порядку виконання рішення суду не вказано, які обставини ускладнюють виконання останнього, враховуючи, що боржник - ГУ ПФУ у Львівській області не відмовляється виконувати рішення.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 по справі №380/16245/21 має зобов'язальний характер, однак судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивача.
Отже, оскільки виконання рішення суду у справі №380/16245/21 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/16245/21.
При цьому суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Наведені висновки не суперечать позиції Верховного Суду з подібних правовідносин в постановах (від 18 лютого 2025/справа № 640/7827/22; від 24 липня 2023/справа №420/6671/18/; від 05 серпня 2025/справа №580/2522/24; від 18 лютого 2025/справа № 640/7827/22).
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Невиконання відповідачем судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідного фінансування через ненадходження з Державного бюджету України в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 № 2456-VI, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України; (п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України).
Отже, враховуючи вище викладені обставини, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку зі спірних правовідносин, позаяк провів аналіз внесених зміни в ч.3 ст. 378 КАС України та взяв до уваги ч.1 ст. 378 КАС України, які мають розглядатись в комплексі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.
Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 29.10.2025.