29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 349/756/25 пров. № А/857/28324/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.
секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2025 року (головуючий суддя Рибій М. Г., м. Рогатин) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив: скасувати постанову відповідача № 413 від 09.05.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Абзацом 4 ч. 1 ст. 22 Закону передбачено обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з абзацом другим ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі - прядок 560).
Цей Порядок, серед іншого, визначає:
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно п. 63 Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 (у редакції від 04.03.25, що діяла на дату 05.05.2025) військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Також, безпідставним є посилання суду на п. 74 Порядку в обґрунтування висновку, що обов'язок з проходження не залежить від подання заяви на відстрочку та виникає після ухвалення відповідного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, п. 74 Порядку передбачено, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, самим п. 74 Порядку, передбачено, що направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видається військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Натомість, позивач є особою, яка на підставі абзацу п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки зайнятий постійним доглядом за своєю хворою матір'ю, яка потребує такого постійного догляду.
Таким чином, законодавством передбачені випадки, коли військовозобов'язані не направляються на медичний огляд для визначення придатності до військової служби:
у разі звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки (абз. 1 п. 63 Порядку);
у разі, якщо строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився відстрочки (абз. 3 п. 63 Порядку).
За таких обставин суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення закону та не застосував закон, який підлягав застосуванню, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права.
Суд першої інстанції послався на відзив відповідача та зазначив, що позивачем не подано доказів реєстрації заяви про надання відстрочки від 05.05.2025. Відповідач зазначив, що у журналі реєстрації вхідної кореспонденції відсутня відповідна реєстрація заяви.
Скаржник, вважає таке посиланням неправомірним, оскільки реєстрація чи не реєстрація заяви про надання відстрочки залежить виключно від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач не в змозі впливати на поведінку відповідача по вчиненню реєстраційних дій вхідної кореспонденції, оскільки такий обов'язок належить виключно уповноваженим особам відповідача.
Тому доказ на який посилається відповідач є одностороннім, і покладення тягаря доказування щодо реєстрації/не реєстрації заяви на позивача є недопустимим.
Більше того, відповідач не заперечив проти факту отримання від позивача у кабінеті № 6 документів, які були додані до заяви, а заперечив лише проти отримання самої заяви від 05.05.2025, що опосередковано підтверджує, що відповідачу відомі підстави за яких позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тому суперечливою є позиція відповідача, щодо неотримання заяви від 05.05.2025 за одночасного не заперечення отримання документів, доданих до неї.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивача намагались із застосуванням свавільних та протиправних дій доставити для проходження медичного огляду у м. Івано-Франківськ про що наголошував представник у судовому засіданні. Натомість, направлення від 05.05.2025 № 122/6 адресовано голові Рогатинської позаштатної військово-лікарської комісії.
Скаржник також вважає безпідставним посилання суду на п. 61 Порядку в частині відсутності доказів звернення позивача із заявою для отримання акту про встановлення факту здійснення ним постійного догляду.
Зміни до додатку № 5 до постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 (внесені постановою КМУ від 06.05.2025 № 519), якими доповнено до переліку документів, що підтверджують право на відстрочку згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», положенням щодо надання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за своєю матір'ю (додаток 8), набрали чинності 09.05.2025, тобто після 05.05.2025.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Скаржник не був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення без такої особи, позбавляє особу права надавати пояснення щодо обставин справи, надавати докази та користуватись юридичною допомогою адвоката.
Оскаржувана постанова за начебто відмову проходити ВЛК видана відповідачем незаконно, видана за відсутності самої події та складу адміністративного правопорушення, за порушення процедури її видачі, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне порушення - закриттю.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.05.2025 т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову № 413 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн у зв'язку із його відмовою 05.05.2025 проходити військово-лікарську комісію по направленню на ВЛК № 122/6 від 05.05.2025 для призову на військову службу по мобілізації, що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовна вимога мотивована тим, що він не повинен був направлятися для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби до прийняття рішення відповідною комісією, оскільки звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки.
На підтвердження зазначеного вище звернення 05.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 надав копію заяви про надання відстрочки від 05.05.2025 та копії документів, які в заяві зазначені як додатки(маються в матеріалах справи).
Надаючи оцінку покликанням апелянта на положення п. 63 Порядку № 560 (у редакції від 04.03.25, що діяла на дату 05.05.2025) згідно якого військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії та доводам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції підставно зауважив, що згідно з п. 58 Порядку № 560 (в редакції станом на 05.05.2025), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Однак матеріали справи не містять доказів реєстрації заяви про надання відстрочки 05.05.2025, чи відмови відповідних посадових осіб її реєструвати, при цьому ОСОБА_1 такі докази не надав, а суд першої інстанції не встановив.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у матеріалах справ (а.с. 49) наявна копія повістки №74/1, з якої вбачається, що позивач викликався на 05.05.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 для «уточнення облікових даних та проходження медичної комісії».
У протоколі № 4/2502 від 05.05.2025 про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого і було винесено оскаржувану постанову, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК. При цьому у ньому зазначено дату, місце, час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також з даного Протоколу вбачається, що такий було складено в присутності ОСОБА_1 , однак останній від надання пояснень, підписання протоколу та отримання примірника протоколу відмовився, що підтверджується підписами двох свідків.
Крім того у протоколі зазначено, що до нього додається, зокрема, копія направлення на ВЛК.
Частиною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Також суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідно до п. 61 Порядку№ 560, в редакції станом на 05.05.2025, військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
У матеріалах справи відсутні докази звернення із заявою, на виконання вимог згаданого вище п. 61 Порядку.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, відтак відсутні підстави для задоволення позову.
З урахуванням вказаного вище, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому у задоволенні апеляційної скарги слід - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2025 року у справі №349/756/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко