29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 159/238/25 пров. № А/857/34291/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року, прийняте суддею Губар В.Є. у м. Ковель, повний текст складено цим же числом у справі №159/238/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про скасування постанови №2668 від 06 січня 2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що зі змісту повістки за №389425 яка адресована 06.10.2024 відповідачем ОСОБА_1 , така сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідає вимогам абз. 9 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) та п.29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), виклик у ній позивача з населеного пункту, що не є адміністративним центром області, здійснено на 16.10.2024, тобто у межах встановленого десятиденного строку від дня надіслання повістки. Відтак, оповіщення позивача вчинено у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Суд відхилив доводи позивача про невідповідність дати оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (17.10.2024) даті на яку він покликається (16.10.2024), оскільки за точним змістом п. 41 Порядку №560, дата 17.10.2024 у спірних правовідносинах є лише днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, що слугує належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик, а не датою фактичного вручення повістки.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що як підтверджено відповідачем у постанові №2668 від 06 січня 2025, днем отримання поштового відправлення повістки військовозобов'язаним ОСОБА_2 є відмітка проставлена у поштовому повідомленні 17.10.2024, що підтверджується інформацією від поштового оператора.
Таким чином, ні Ковельським міськрайонним содом Волинської області, ні ІНФОРМАЦІЯ_2 не ставилось під сумнів те, що 17.10.2024, день коли було проставлено відмітку про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, це день оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З наведеного вбачається, що позивач викликався на 11 год. 00 хв. 16.10.2024, а днем отримання повістки є 17.10.2024, тому виникає незрозумілість як ОСОБА_1 мав прибути на день раніше визначеної дати за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що власне виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Просить рішення скасувати та задовільнити позовні вимоги.
У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою №2668 від 06 січня 2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.
Приймаючи вказану постанову відповідач виходив з того, що позивач будучи оповіщеним належним чином про виклик для уточнення даних в особливий період на 11 год. 00 хв. 16.10.2024, а саме повістку було надіслано поштовим зв'язком військовозобов'язаному ОСОБА_1 на підставі підп. 2 п. 41 Порядку №560, не прибув у визначений час та дату за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даним фактом неприбуття він порушив вимоги абз.7 ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Факт належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 і вина, підтверджується протоколом від 18.12.2024, витягом з «Оберіг», повісткою, конвертом з відміткою про повернення.
Із вказаною постановою позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно п.п.21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі як і раніше - Порядок №560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово - обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що матеріалами справи підтверджено належне сповіщення позивача про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак останній не з'явився по виклику без поважних причин.
Слід погодитись із мотивами суду першої, що зі змісту повістки за №389425 яка адресована 06.10.2024 відповідачем ОСОБА_1 , така сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідає вимогам абз. 9 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) та п.29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), виклик у ній позивача з населеного пункту, що не є адміністративним центром області, здійснено на 16.10.2024, тобто у межах встановленого десятиденного строку від дня надіслання повістки. Відтак, оповіщення позивача вчинено у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Підставно відхилено доводи позивача про невідповідність дати оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (17.10.2024) даті на яку він покликається (16.10.2024), оскільки за точним змістом п. 41 Порядку №560, дата 17.10.2024 у спірних правовідносинах є лише днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, що слугує належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик, а не датою фактичного вручення повістки.
Окрім наведеного, позивач у відповідності до вказаних вище вимог Порядку №560, за наявності факту неприбуття у строк, визначений у повістці, зобов'язаний був у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, що зроблено не було.
Відтак, надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів погоджується з наведеним судом обґрунтуванням та висновками покладеними в основу оскарженого рішення та вважає за необхідне звернути увагу ще на наступне.
З аналізу вказаних вище правових норм, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Водночас, військовозобов'язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.
Як вбачається з матеріалів справи та про це зовсім не згадує сторона позивача, що оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено шляхом формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Державний реєстр), у відповідності до Порядку №560, а також надіслано йому рекомендованим поштовим відправленням відповідної повістки.
Відповідно до копії конверта з відправленням №0600293609176 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та перевірки статусу його відстеження (а.с. 26-28), лист повернувся у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» та стоїть печатка «Укрпошти» від 17.10.2024.
Суд першої інстанції підтримав позицію сторони відповідача про дотримання порядку вручення повістки, що урегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила 270).
Поряд з наведеним, апеляційний суд звертає увагу на те, що повістка сформована за допомогою Державного реєстру, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR коду та містить інформацію, зазначену в п. 29 Порядку №560, а також реєстраційний номер поштового відправлення при відправленні повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням, що й мало місце в нашому випадку.
З аналізу вказаних вище законодавчих норм, передбачається альтернативне оповіщення про виклик в ТЦК і зокрема, як зазначено в п. 30-2 Порядку №560 ( в редакції постанови КМ України за №951 від 16.08.2024), повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть, а не обов'язково, друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Також, законодавець чітко передбачив, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Повертаючись до досліджуваних правовідносин, повістка в нашому випадку була сформована за допомогою Державного реєстру, а тому відповідно до п. 41 - 1 Порядку №560 (в редакції постанови КМ України за №951 від 16.08.2024) перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка.
Слід наголосити, що згідно п. 41-2 Порядку №560 ( в редакції постанови КМ України за №951 від 16.08.2024), повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Таким чином, додатково підтверджується той факт, що оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено відповідно до вимог Порядку №560.
Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Провівши аналіз оскарженої постанови у світлі вказаних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що така відповідає їх вимогам.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належні обґрунтування та переконливі докази, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року в справі №159/238/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 29.10.2025.