30 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11327/24 пров. № А/857/22286/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років із врахуванням відповідного відсотку грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: Гресько О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.05.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 09.05.2025р.),-
25.09.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ в Рівненській обл. щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 81 % до 76 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2008р.;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Рівненській обл. провести здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2008р., виходячи з 81 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, без обмеження максимальним розміром пенсії;
стягнути на користь позивача сплачений судовий збір (а.с.1-6).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.14 і на звороті).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Рівненській обл. щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 81 % до 76 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні його перерахунку з 01.01.2008р.; зобов'язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2008р., виходячи з 81 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Рівненській обл. витрати у виді судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. (а.с.36-38).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити; рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін (а.с.39-48).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися при реалізації свого права на отримання щомісячної суми перерахованої йому пенсії, а саме з лютого 2008 року.
Водночас, позивач порушив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом та не обґрунтував причини його пропуску, через що позов не підлягає до розгляду.
Окрім цього, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 з 01.01.2007р. перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Рівненській обл.; пенсія призначена за вислугу років відповідно до норм Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням 27 років вислуги, що становить 81 % сум грошового забезпечення, відповідно до ст.13 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що діяла на момент призначення.
З 01.09.2005р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», що діяв на момент виходу на пенсію позивача, із врахуванням 27 років вислуги, що становить 81 % грошового забезпечення, з них: 76 % за вислугу років та 5 % як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС що відноситься до 3 категорії.
Пунктом «а» ст.13 Закону України № 2262-XII, в редакції чинній на дату призначення, пенсії, визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 %, а віднесені до категорії 2, 3 і 4 - на 5 % від сум грошового забезпечення.
З 01.01.2008р. позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», розмір пенсії обчислений за нормами Закону України № 2262-XII в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, тобто, розмір пенсії обрахований відповідно до ч.2 ст.13 Закону України № 2262-XII у розмірі 76 % відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2008р. відсутня норма щодо встановлення 5 % грошового забезпечення для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесених до 3 категорії.
Відтак, відсутні будь-які правові підстави щодо встановлення позивачу підвищення грошового забезпечення в розмірі 5 % як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що віднесені до 3 категорії.
Звідси, відповідач не вбачає у своїх діях будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.10).
З 01.09.2005р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 81 % грошового забезпечення (а.с.30).
На виконання постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2008р. з розрахунку 76 % грошового забезпечення, що підтверджується відповідачем (а.с.28).
Листом ГУ ПФ України в Рівненській обл. № (не читабельний) від 24.09.2024р. на заяву позивача повідомлено про те, що пунктом «а» ст.13 Закону України № 2262-XII, в редакції чинній на дату призначення пенсії, визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 %, а віднесені до категорії 2, 3 і 4 - на 5 % від сум грошового забезпечення. Законом України № 3591-IV від 04.04.2006р. «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» було внесено зміни до п.«в» ст.13 Закону, якими не передбачено збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 %, 10 % відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно віднесеним до 3, 2, 1 категорій. Із врахуванням викладеного, з 01.01.2008р. проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», розмір пенсії обчислений за нормами Закону України № 2262-XII в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, тобто, розмір пенсії обчислений відповідно до ч.2 ст.13 Закону України № 2262-XII, у розмірі 76 % відповідних сум грошового забезпечення. Отже, відсутні підстави для перерахунку пенсії (а.с.11 і на звороті).
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку 81 % від суми місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; натомість, відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких умов у відповідача не було підстав для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 01.01.2008р.
Звідси, необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2008р. відсоткового значення розміру нарахування пенсії з 81 % до 76 % грошового забезпечення, зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2008р., обчисливши її основний розмір на рівні 81 % відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спрямовані на майбутнє.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» /Закон України № 2262-XII/ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом «в» ч.1 ст.13 Закону України № 2262-XII передбачено, що особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з ч.2 ст.13 вказаного Закону загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Частиною 4 ст.63 наведеного Закону передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до вказаного Закону, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
У подальшому ст.13 Закону України № 2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України № 3591-ІV від 04.04.2006р. «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» до п.«в» ч.1 ст.13 Закону України № 2262-XII внесено зміни, відповідно до яких особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей (пункт в статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Отже, нова редакція п.«в» ст.13 Закону України № 2262-XII не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5 % та 10 %.
Однак, відповідно до буквального змісту ч.1 ст.13 цього Закону в ній визначені розміри пенсії за вислугу років, які призначаються, та відсутні застереження щодо застосування цих розмірів стосовно вже призначених пенсій за вислугу років.
Встановлено, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу відповідно до п.п.«а», «в» ч.1 ст.13 Закону № 2262-ХІІ, її розмір складав 81 % від грошового забезпечення, у тому числі збільшення розміру пенсії на підставі п.«в» ч.1 ст.13 цього Закону як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та віднесена до категорії 3.
З 01.01.2008р. відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру 76 % грошового забезпечення, з урахуванням нової редакції ст.13 Закону України № 2262-XII.
Отже, спірним питанням у розглядуваному випадку є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 76 % від суми грошового забезпечення, а не 81 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії.
На час виникнення спірних правовідносин ст.13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби на 5 % та 10 %.
Проте застосування пенсійним органом при перерахунку пенсії позивача положень ст.13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
Отже, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008р. відповідно до ст.63 Закону № 2262-ХІІ немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами ч.1 статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 16.02.2022р. у справі № 200/7786/19-а, згідно якої касаційний суд дійшов висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення основного розміру пенсії до 83 % від суми грошового забезпечення, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2008р. в розмірі 81 % відповідних сум грошового забезпечення, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, колегія суддів виходить з того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (пп.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення № 15-рп/2004 від 02.11.2004р.).
Конституційний Суд України в абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005р. зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Водночас, перерахунок пенсії позивача слід провести із дотриманням строків, визначених ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Окрім цього, апеляційний суд враховує, що позивач звернувся до ГУ ПФ України в Рівненській обл. із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 81 % суми грошового забезпечення. Листом ГУ ПФ України в Рівненській обл. № (не читабельний) від 24.09.2024р. позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Отже, про порушення свого права про перерахунок пенсії позивач дізнався саме з листа ГУ ПФ України в Рівненській обл. № (нечитабельний) від 24.09.2024р.
Після чого ОСОБА_1 25.09.2024р. звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Тобто, шестимісячний строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено, що підтверджується матеріалами справи та обставинами встановленими судом.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені частково у визначений спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Рівненській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.05.2025р. в адміністративній справі № 460/11327/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 30.10.2025р.