Справа № 367/12834/25
Провадження №1-кс/367/1150/2025
29 жовтня 2025 року м. Ірпінь
Слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 (у режимі відеоконференцзв'язку) розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112320000028 від 28.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112320000028 від 28.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
В обґрунтування скарги зазначено, що 10.10.2025 ОСОБА_4 подано клопотання до Бучанської окружної прокуратури Київської області про визнання її потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні. У клопотанні вона зазначала, що незаконна забудова прибережної захисної смуги в смт Гостомель призвела до порушення її особистого права на безпечне довкілля, нормальні умови проживання та відпочинку, а також завдала їй моральної шкоди - відчуття тривоги, порушення звичного способу життя, зниження якості середовища проживання.
14.10.2025 прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою, мотивуючи це тим, що, нібито, шкода завдана «певній частині суспільства», а не ОСОБА_4 особисто.
Вважає, що відмова у визнанні ОСОБА_4 потерпілою є необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує право на доступ до правосуддя.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Закон не вимагає доведення шкоди медичними чи експертними документами; достатньо встановлення факту порушення права, що спричинило негативні моральні наслідки.
ОСОБА_4 проживає безпосередньо поруч із територією незаконної забудови, що розташована у прибережній смузі водойми. Саме це середовище є місцем її постійного проживання.
Отже, шкода має індивідуальний характер і не є узагальненою шкодою для «частини суспільства».
Прокурор неправильно застосував ч. 4 ст. 55 КПК, оскільки вона стосується випадків, коли шкода завдана особі як представнику юридичної особи або частини суспільства.
ОСОБА_4 подала клопотання не від імені інших мешканців, а власне від себе, що виключає можливість застосування цього обмеження.
Постанова прокурора не містить конкретного аналізу фактичних обставин справи, доказів відсутності шкоди чи причинно-наслідкового зв'язку, що суперечить вимогам ст. 110 КПК щодо мотивованості процесуальних рішень.
Тож, з вищенаведених підстав заявник просить слідчого суддю: скасувати постанову прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 14.10.2025 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні № 42024112320000028; зобов'язати прокурора або слідчого у цьому кримінальному провадженні винести постанову про визнання ОСОБА_4 потерпілою.
28.10.2025 від прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі, у задоволенні скарги просить відмовити з наступних підстав.
Так, слідчим відділенням ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42024112320000028 від 28.03.2024 за ч. 1 ст. 364 КК України, розпочатого за фактом того, що службові особи Гостомельської селищної ради у період 2021 року (точний час не встановлено), незаконно, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб прийняли рішення про можливість відведення у власність земельних ділянок на території сел. Гостомель за рахунок земель водного фонду, внаслідок чого завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.
10.10.2025 до Бучанської окружної прокуратури Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 про визнання потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, яке мотивоване завданням моральної шкоди, оскільки незаконна забудова унеможливлює використання території для відпочинку та порушує нормальні умови проживання.
Подане Іващенко ОД клопотання не містить фактичних даних, які давали б можливість зробити висновок про ступінь та характер спричиненої моральної шкоди, наявність моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ.
В той же час у клопотанні наявна інформація ймовірних обмежень прав ОСОБА_4 , пов'язаних iз територією проживання заявниці та інших мешканців житлового комплексу «Рів'єра» та прилеглої забудови у селищі Гостомель Київської області, тобто спричинення моральної шкоди як представнику певної частини суспільства. Це підтверджуються тим, що окрім ОСОБА_4 у кримінальному провадженні з аналогічними клопотаннями звернулись інші мешканці селища Гостомель Київської області, за наслідками розгляду клопотань яких про визнання потерпілими вказаних осіб прокурором прийнято рішення про відмову у їх задоволенні.
На підставі ч. 3 ст. 306 КПК України скарга розглянута слідчим суддею без участі прокурора.
Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали скарги та надані прокурором копії матеріалів кримінального провадження, заслухавши особу, яка подала скаргу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024112320000028 від 28.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України
10.10.2025 ОСОБА_4 звернулась до Бучанської окружної прокуратури Київської області з клопотанням про визнання її потерпілою у вказаному вище кримінальному провадженні.
Постановою прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 14.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні № 42024112320000028 від 28.03.2024 за ч. 1 ст. 364 КК України.
В обґрунтування відмови прокурором зазначено, що подане клопотання не містить фактичних даних, які давали б можливість зробити висновок про ступінь та характер спричиненої ОСОБА_4 моральної шкоди, наявність моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. У той же час, у клопотанні наявна інформація ймовірних обмежень прав ОСОБА_4 , пов'язаних із територією проживання заявниці та інших мешканців житлового комплексу «Рів'єра» та прилеглої забудови у селищі Гостомель Київської області, тобто спричинення моральної шкоди як представнику певної частини суспільства.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні, заявником може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст.55 КПК України.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливо настання наслідку. З цього випливають таки вимоги: причини (діяння) у часі повинна передувати наслідку; причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку у часі, але й викликати його; причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку, тобто діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього суспільно небезпечні наслідки не настали б; діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідками, якщо воно неминучістю викликає настання цього наслідку.
Разом із тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформулювати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондувалися із нормами ч.5 ст.55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є фактично кінцевим для особи у кримінальному провадженні, відповідно, має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Так, на момент подання заяви про залучення особи як потерпілої шкода вже повинна бути завдана останній кримінальним правопорушенням. Проте на даний час та на даній стадії досудового розслідування заявником не обгрунтовано належним чином наявність спричиненої їй особисто моральної шкоди та відповідно наявність підстав для визнання її потерпілою. Навпроти, в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про ймовірність заподіяння моральної шкоди всім мешканцям житлового комплексу «Рів'єра» та прилеглої забудови у селищі Гостомель як певній частині суспільства.
За встановлених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, які викладені в постанові та вважає, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч.2. ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України, так як постанова містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття, їх обґрунтування.
Щодо вимог скарги про зобов'язання прокурора визнати заявницю потерпілою у кримінальному провадженні, тобто фактичної констатації слідчим суддею такого статусу, слідчий суддя зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
До повноважень слідчого судді не входить вирішення питання про визнання особи потерпілим, з'ясування питань заподіяння особі певної шкоди, її розміру та перевірки всіх обставин кримінального провадження, оцінка в цій частині будь-яких доказів на даній стадії кримінального провадження. Ба більше, вказані вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки питання визнання заявника потерпілим належать до дискреційних повноважень слідчого (дізнавача), прокурора відповідно до вимог закону. Слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, які є самостійними у прийнятті таких рішень відповідно до положень статей 36,40 КПК України. Протилежне суперечило би принципу диспозитивності, згідно з яким слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3ст. 26 КПК України). Слідчий суддя, суд має права перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, зокрема функцію процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється прокурором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року (справа № 522/7836/21, провадження № 51-2328 км22)
Частиною 2 ст.307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Крім того, вимоги п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов'язання слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити дію, яку він зобов'язаний вчинити.
З огляду на зазначене, скарга задоволенню не підлягає.
Усі інші пояснення представника заявниці, його докази і арґументи не спростовують висновків слідчого судді, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 303-309,376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112320000028 від 28.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді не підлягає окремому оскарженню.
Повний текст ухвали проголошено 29.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1