Справа № 288/441/25
Провадження № 2/288/283/25
29 жовтня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів, в якій вказує, що він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 07.08.2017 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю.
17.12.2023 року позивач дізнався, що 04.09.2023 року старшим державним виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Богатиренко Альоною Володимирівною прийнята постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України № 57390725.
Підставою для відкриття виконавчого провадження № 57390725 став судовий наказ № 288/1123/18 виданий 03.10.2018 року Попільнянським районним судом Житомирської області, яким стягнуто з позивача аліменти на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходів) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, до його повноліття, починаючи з 21 серпня 2018 року.
На виконання судового наказу позивач сплатив на користь відповідача аліменти.
Починаючи з 01.01.2023 року син проживає разом з позивачем за адресою: Київська область, Фастівський район, село Діброва, «СТ Стугна», що підтверджується договором оренди житлового будинку, відвідує навчальний заклад, а саме ОЗО «Калинівський академічний ліцей - освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області.
Таким чином, оскільки син ОСОБА_4 з 01.01.2023 року проживає з батьком, стягнення з позивача на користь відповідача аліментів за судовим наказом суперечить положенням ст. 181 СК України, а нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з відповідачем, не відповідає цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Позивач вважає за необхідне припинити стягнення з позивача на користь відповідача аліментів.
Крім того, оскільки дитина перебуває на утриманні позивача та враховуючи те, що виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з нього аліментів триває та буде тривати до закінчення розгляду даної справи, відтак нараховуватиметься заборгованість по аліментах за весь цей період, у зв'язку з чим існує необхідність звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах.
Обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживає.
Так як на даний час син проживає разом з батьком, відвідує навчальний заклад, перебуває на його утриманні, тому позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини.
Позивач просить припинити стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання дитини, що стягуються на підставі судового наказу № 288/1123/18, виданого 03.10.2018 року Попільнянським районним судом Житомирської області, звільнити його від заборгованості по аліментах з 01.01.2023 року та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , починаючи з 01.012023 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, 01 травня 2025 року через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. /а.с. 52-54/
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо задоволення позову в частині припинення стягнення аліментів, в решті позовних вимог заперечував щодо задоволення.
Представник третьої особи: Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить розгляд даної справи проводити за відсутності представника відділу. Рішення прийняти з максимально можливими урахуванням інтересів дитини. /а.с. 115/
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з витягу з Судової влади України, справа № 288/867/17 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розглянута, 07.08.2017 року винесено рішення. Рішення набрало законної сили 22.08.2017 року. /а.с. 4/
Відповідно до Витягу з судової влади України, справа № 288/1123/18 за заявою ОСОБА_5 , боржник ОСОБА_1 про стягнення аліментів розглянута 07.09.2018 року, заяву задоволено, судовий наказ видано. /а.с. 8/
Згідно до квитанцій, виданих АТ КБ «Приват Банк» за 2023 рік, платник ОСОБА_1 перераховував кошти отримувачу ОСОБА_4 /а.с. 12-13/
Як вбачається з Договору оренди житлового будинку, укладеного 01 січня 2023 року між власником житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 далі-орендодавець та ОСОБА_1 далі -орендар, орендодавець представляє орендареві й членам його родини в користування строком на 1 рік будинок АДРЕСА_1 . /а.с. 15-16/
Згідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 05 травня 2023 року Глевахівською селищною радою Київської області, актуальна інформація про об'єкт речових прав та про речове право, а саме: власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_6 . /а.с. 17-18/
Відповідно до довідок № 415 від 10 грудня 2024 року та № 176 від 30 квітня 2025 року, виданих Опорним закладом освіти «Калинівський академічний ліцей- освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_4 дійсно навчається в 8-В класі ОЗО «Калинівський академічний ліцей- освітній центр». /а.с. 23, 69/
Як вбачається з Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого 06 листопада 2024 року Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 203417,42 гривень. /а.с. 31-34/
Згідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08 січня 2025 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 08 січня 2025 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , у зв'язку з чим змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 », актовий запис № 4. /а.с. 55/
Відповідно до довідки № 63 від 17 квітня 2025 року, виданої Квітневим ліцеєм Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.2023 року по 07.11.2024 року (7-8 класи) навчався у Квітневому ліцеї Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області. З 08.11.2024 року вибув у ОЗО «Калиніваський академічний ліцей - освітній центр» Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області. /а.с. 56/
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 15 листопада 2024 року до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_5 за матеріалами ЄО № 4355 від 06.11.2024 року по факту несплати аліментів боржником ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , 2010 року народження. Номер кримінального провадження: 12024065440000134, правова кваліфікація: ч. 1 ст. 164 КК України. /а.с. 57/
Згідно до виписки по рахунку ОСОБА_4 , виданої АТ КБ «ПриватБанк» 10 грудня 2023 року, за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року включно, усього витрат: - 94192,28 гривень, усього надходжень: 94492,90 гривень, баланс на кінець періоду: 300,62 гривень. /а.с. 58/
В судовому засіданні досліджувались скриншоти квитанцій з мобільного телефону, з яких вбачається, що на картку НОМЕР_2 періодично зараховувались кошти, проте через пару хвилин після кожного зараховування коштів з даної картки відразу знімалась готівка. Зарахування та зняття готівки відбувалось за однією і тією ж адресою. /а.с. 59-66/
Відповідно до Договору оренди житлового приміщення, укладеного 01 травня 2025 року між ОСОБА_6 далі- орендодавець та ОСОБА_1 далі- орендар, орендодавець передає орендареві й членам його родини в користування строком до 30 грудня 2025 року будинок АДРЕСА_1 . /а.с. 70-71/
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01 вересня 2023 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , про що складено актовий запис № 6. /а.с. 72/
Згідно до Акту обстеження умов проживання від 14 липня 2025 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , дитина Арсеній проживає разом з татом ОСОБА_1 . На момент відвідування в будинку проходить ремонт, кімнати великі, просторі, наявні необхідні меблі для проживання, одяг відповідно до сезону. Батько здійснює належний догляд за сином, забезпечує його потреби у харчуванні, навчанні та розвитку. /а.с. 113-114/
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання дитини, звільнити його від заборгованості по аліментах з 01.01.2023 року та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , так як їх спільний син ОСОБА_9 з 01.01.2023 року проживає разом з ним та знаходиться на його утримання і тому стягнення з нього аліментів на користь відповідача не відповідає цільовому призначенню аліментів.
Щодо позовної вимоги позивача про припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини суд зазначає наступне.
Стаття 7 Сімейного Кодексу України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Судом встановлено, що син позивача - ОСОБА_4 з 01.09.2023 року по 07.11.2024 року навчався у Квітневому ліцеї і лише 08 листопада 2024 року вибув до ОЗО «Калинівський академічний ліцей - освітній центр» Фастівського району Київської області.
Зазначений факт позивач та представник відповідача не оспорюють.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
В даному випадку, позивач наводить обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина, оскільки на даний час дитина проживає разом з ним та повністю перебуває на його утриманні.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь- які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Стягнення на даний час аліментів з позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися грошовими коштами, що стягуються з нього в рахунок аліментів на утримання дитини, яка на даний час проживає з ним.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 .
Аналогічна правова позиція щодо підстав припинення стягнення аліментів також викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Отже, судом встановлено, що проживання дитини з батьком є обставиною, що має істотне значення, і є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів.
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду.
З аналізу встановлених у судовому засіданні обставин, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд приходить до висновку, що вимога позивача про припинення стягнення з нього аліментів є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що син проживає разом з батьком та знаходяться на його утриманні. На спростування вказаних фактів позивачем належних та допустимих доказів не представлено. З огляду на це, а також враховуючи, що конкретно неможливо встановити, з якого часу син проживає з батьком, проте існує обов'язкове до виконання рішення суду, яким з позивача на даний час стягуються аліменти на користь відповідача на утримання сина та враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дітей, суд приходить до висновку, що припинення аліментів слід здійснити за загальними принципами стягнення аліментів, а саме від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 20 березня 2025 року.
Щодо позовної вимоги позивача про звільнення його від заборгованості по аліментах з 01.01.2023 року, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання їх сина, суд зазначає наступне.
Згідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Згідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
В розумінні положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов'язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.
Позивачем не наведено жодних істотних обставин, які вплинули на виникнення у нього заборгованості по аліментах. Крім того, заборгованість у позивача виникла ще з 2018 року. Також судом встановлено, що син позивача почав проживати з ним приблизно з 08.11.2024 року, а не з 01.01.2023 року, як зазначено в позові, проте заборгованість, яка вказана в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вказана станом на жовтень 2024 року /а.с. 31-34/, тобто на час проживання дитини ще з матір'ю.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про звільнення його від заборгованості за аліментами з 01.01.2023 року, оскільки встановлено, що він був обізнаний про наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, з заявою про скасування судового наказу не звертався та фактично визнав дане судове рішення і погодився з ним. Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів станом на жовтень 2024 року підтверджується належними доказами (розрахунком заборгованості), і позивачем не доведено, що заборгованість по аліментам виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у вказаний період, суд приходить до висновку, що вимога позивача про звільнення його від нарахованої заборгованості є необґрунтованою, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд зазначає, що позивачем надані квитанції /а.с. 12-13/ про перерахунок коштів ОСОБА_1 отримувачу ОСОБА_4 на підтвердження погашення заборгованості по аліментах. При цьому суд зазначає, що згідно квитанцій ОСОБА_1 було зараховано на картку ОСОБА_4 94492,90 гривень і відразу ж ОСОБА_1 знімав з картки готівку на суму 94192,28 гривень і дана обставина не підтверджує той факт, що позивач перераховував кошти на картку сина ОСОБА_4 на погашення заборгованості по аліментах.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, вони зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.ст. 141, 180 СК України).
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Копією вищевказаного свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується, той факт, що його матір'ю є відповідач ОСОБА_3 і тому відповідач має сплачувати аліменти на утримання свого сина.
Домовленості про утримання дитини сторони не досягли.
Згідно до статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
У відповідності до статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 5 статті 183 СК України визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проте, щодо стягнення аліментів починаючи з 01.01.2023 року суд зазначає наступне, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (стаття 191 СК України) і тому в даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене суд, визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, враховує те, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, вона може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), крім того, відповідач суду не надала доказів щодо наявності у неї інших утриманців, обов'язок обох батьків утримувати дитину, також враховується прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, і тому вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів на дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто позов в даній частині підлягає задоволенню.
Таким чином, зазначені обставини у їх системному зв'язку свідчать, що є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так як у задоволенні позовних вимог позивача про звільнення його від заборгованості по аліментах відмовлено, то судовий збір за дану частину позовних вимог з відповідача не стягується.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3; статтями 7,80, 141, 180, 181, 182, 183, 191, 273 Сімейного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах, стягнення аліментів - задовольнити частково.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліментів на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , які стягуються на підставі судового наказу № 288/1123/18, виданого 03.10.2018 року Попільнянським районним судом Житомирської області, починаючи з 20 березня 2025 року.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 березня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник