Справа № 286/405/25
30 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 900 грн. 63 коп., з них: 28 949 грн. 94 коп. заборгованості по кредиту, 18 150 грн. 69 коп. заборгованості по відсотках та 800 грн. 00 коп. заборгованості за штрафними санкціями, а також судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 9200 грн., мотивуючи тим, що 19.11.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №501206608, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику кредит в сумі 29 944 грн. 40 коп., строк кредиту - 24 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 22,99%. АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, а позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до останнього.
В подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладеного договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до останнього. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 19.11.2019, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
03.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвинено О. І. було укладеного договір про надання юридичних послуг №03-07/24. Згідно п. 3.1. договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу становить 2000 грн.. Конкретні суми до оплати наводяться у акті наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із клієнтом.
15.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненком О. І. було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, який містить детальний опис робіт та час, витрачений на надання юридичних послуг.
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому вона просить розглянути справу без участі відповідача та її представника і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачка жодних кредитних боргів перед позивачем не має, зверталась до АТ «Альфа-Банк» тільки з питання випуску на її ім'я платіжної картки.
В матеріалах справи відсутні докази вчинення 19.11.2019 між кредитодавцем АТ "Альфа Банк" і позичальником ОСОБА_1 договору про надання кредиту № 501206608 з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Звертає увагу, що оферта не містить інформації щодо календарних дат її підписання оферентом/позичальником, передачі банку та отримання на неї акцепту.
Акцепт, як окремий документ про прийняття Оферти, підписаний у конкретну календарну дату уповноваженою посадовою особою банку та засвідчений печаткою банку, при позові не наданий. Два графічних знаки/зображення підпису, що містяться в тексті Оферти не дозволяють ідентифікувати підписанта, оскільки відсутня власноручно ручна розшифровка підпису особи, шляхом власноручного запису прізвища, ім'я та по батькові підписанта. Відсутність в тексті Оферти поряд з графічними знаками/зображеннями підписів фізичної особи позичальника/оферента власноручно написаного ним тексту з зазначенням власного імені і прізвища, дає підставу для висновку, що Оферта підписана невстановленою особою, відповідач її не підписувала, і відповідно, не давала згоду на прийняття відповідальності за Офертою.
Паспорт кредиту не є складовою частиною кредитного договору. Необхідність надання споживачеві Паспорта споживчого кредиту перед укладенням договору, передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII.
Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив наступне: не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Наданий при позові примірник меморіального ордеру №1042630 від 19 листопада 2019 року про переказ отримувачу - ОСОБА_1 суми 29944 грн. 40 коп. на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», не має доказового значення.
Відсутність справжньої копії меморіального ордеру, з якої би вбачалось, що він складений 19 листопада 2019 року з урахуванням вимог Інструкції №22 на доказ переказу кредитних коштів у розмірі 29944,40 грн. від АТ «Альфа-Банк» позичальнику/оференту - ОСОБА_1 , з огляду на ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1046 параграфа 1, ч. 2 ст. 1054 параграфа 2 Глави 71 ЦК України, згідно яких договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, є самостійною підставою вважати кредитний договір № 501206608 від 19.11.2019 року неукладеним.
При позові надана виписка по особовим рахункам з 19.11.2019 по 22.02.2021, яка сформована 27.11.2024.
Виписка сформована на 9 аркушах, сторінки аркушів не пронумеровані, та не прошиті, місце з'єднання аркушів не засвідчено підписом відповідальної особи. Виписка не може вважатися безспірним доказом наявності у відповідача кредитного боргу на загальну суму 47900,63 грн., оскільки вона не містить прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у її складанні, а також підпису відповідального виконавця, який здійснив перевірку відповідності операцій вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
З виписки взагалі не вбачається, які суми відсотків/комісій за користування кредитом, за якою ставкою, коли і за який період були нараховані позивачем на суми коштів, які були витрачені з рахунку № НОМЕР_1 .
Розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, підписаний ОСОБА_2 , директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», про стан заборгованості за кредитним договором №501206608 від 19.11.2019 на 22.02.2021 підготовлений представником позивача, являється відображенням односторонніх арифметичних розрахунків зацікавленою у результатах розгляду судової справи особою - позивачем по справі, і не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Розрахунок є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову з метою правильного визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті згідно Закону України "Про судовий збір".
Розрахунок не є бухгалтерським документом з огляду на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996- XIV і не може бути належним, допустимим, достовірним, достатнім письмовим доказом у спірних правовідносинах.
Вимога позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 800,00 грн. є протиправною.
30.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , а штрафні санкції, як це вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, підписаного ОСОБА_2 , директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», розраховані за період з 19.01.2020 по 19.02.2020.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду. У їхньому випадку стягнення неустойки може бути обмежено строком з 30.01.2024 по 30.01.2025.
Позивач заявив вимогу про стягнення неустойки за межами строку позовної даності, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не звертався.
Також, звертає увагу, що стягнення пені за період з 12.03.2020 по 09.05.2025 неможливе з огляду на пункти 15 та 18 Розділу ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення».
Щодо розподілу судових витрат вказує, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати. З наданих при позові документів вбачається, що позивач сплатив судовий збір у сумі 3028 грн. 00 коп. та поніс витрати на правову допомогу у сумі 9200 грн. 00 коп..
Враховуючи, недоведеність позовних вимог, просить покласти судові витрати на позивача по праві і відмовити у стягненні судового збору з відповідача.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що доводи відповідача є безпідставними і необгрунтованими. На посилання відповідача щодо порядку укладення кредитного договору зазначає, що позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту, в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме: видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку.
Більше того, в наданій позивачем разом із позовною заявою оферті відповідача, чітко зазначено, що відповідач піджтверджує власноручним підписом, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепт.
Отже, укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбулося саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк». Відповідач використала отримані нею кредитні кошти на власний розсуд, що підтверджується наданими позивачем виписками.
Надані виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача.
Суд, врахувавши письмові позиції сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові по справі №175/35/16-ц від 01.06.2022, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, (на даний час п. п. 41-42, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду №559/1622/19 від 22.04.2024.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 19.11.2019 ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №501206608, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої остання пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, на наступних умовах: сума кредиту становить 29 944 грн.40 коп.; процентна ставка, % річних - 22,99%, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 24 місяці. Дата повернення кредиту - 19.11.2021. Для повернення заборгованості за угодою пропонувала використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит надається позичальнику для: власних потреб. Розмір - 27700 грн. 00 коп., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»; оплати страхового платежу в розмірі 1 994 грн. 40 коп. згідно умовами договору добровільного страхування життя клієнтів №007.501206608.111 від 19.11.2019. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПРАТ «СК Уніка Життя» № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»; оплати страхового платежу в розмірі 250 грн. 00 коп. згідно з умовами договору добровільного страхування фінансових ризиків позичальника за програмою «Альфа-Сервіс» №107.501206608.111 від 19.11.2019. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СК «Альфа Страхування» № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Крім того, пропонувала банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 , в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.
Строк для акцепту банку 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов угоди та договору.
Підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання нею всієї інформації про умови кредитування та про те, що Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501206608, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.11.2019 отримав. Вказана оферта підписана позичальником (а. с. 5).
Цього ж дня - 19.11.2019 ОСОБА_1 був підписаний і Паспорт споживчого кредиту. Однак, суд не бере вказаний доказ до уваги, як неналежний, по причині нечитабельності його тексту (а. с. 6).
З копії меморіального ордеру №1042630 від 19.11.2019 вбачається, що АТ «Сенс Банк» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29 944 грн.40 коп.. Призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №501206608 від 19.11.2019. Однак, вказаний меморіальний ордер, як доказ перерахування коштів на рахунок позичальника, суд не може покласти в основу рішення по справі, оскільки останній не містить ні дати, ні підпису посадової особи, ні штампу банку (а. с. 8).
Поряд з тим, виписка по особовому рахунку № НОМЕР_5 АТ «Сенс Банк» від 27.11.2024 за період з 19.11.2019 по 22.02.2021 підтверджує факт перерахування 19.11.2019 АТ «Сенс Банк» на рахунок № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 29 944 грн. 40 коп. (а. с. 25-27).
Виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 27.11.2024 за період з 19.11.2019 по 22.02.2021, в свою чергу, підтверджує факт перерахування ОСОБА_1 на рахунок СК «Уніка Життя» 1 994 грн. 40 коп.. Призначення платежу: оплата за послуги страхування згідно кредитного договору №501206608 від 19.11.2019, а також на рахунок СК «Альфа страхування» 250 грн. 00 коп.. Призначення платежу: оплата за послуги страхування згідно кредитного договору №501206608 від 19.11.2019 (а. с. 28-33).
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві, що виписка не містить прізвища і підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у її складанні, а також підпису відповідального виконавця, який здійснив перевірку відповідності операцій вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, оскільки вона долучена до матеріалів позовної заяви одночасно з іншими документами, які всі разом прошиті, пронумеровані, скріплені печаткою та містять підпис директора .
Таким чином, надавши виписки з особового рахунку клієнта, позивач довів факт перерахування грошових коштів кредитодавцем - АТ «Альфа Банк» (АТ «Сенс Банк») на рахунок позичальника (відповідача), тобто довів виконання зобов'язання передбаченого договором, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у вищевказаних постановах, а відтак і укладення кредитного договору №501206608. Відповідно, посилання сторони відповідача на відсутність доказів вчинення 19.11.2019 між кредитодавцем - АТ "Альфа Банк" і позичальником - ОСОБА_1 договору про надання кредиту №501206608 з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд не може покласти в основу рішення по справі.
22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Форт» (фактор) було укладено договір факторингу №1 (а. с.9-13).
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами.
Право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього договору, що передбачено п. 2.3. договору.
Відповідно до п. 2.3.1 договору клієнт зобов'язаний в день підписання цього договору додатково підготувати передати фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт-диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників.
В п. 2.4. договору зазначено, що з моменту переходу до фактора права вимоги, відповідно до умов п. 2.3 цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованості за основними договорами, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правом вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, право на звернення до суду, право на всі суми, які фактор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, з врахуванням обмежень встановлених цим договором.
Згідно п. 4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001 грн., шляхом перерахування на рахунок клієнта № НОМЕР_6 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», до 23.02.2021.
Копія платіжного доручення №35 від 23.02.2021 підтверджує факт сплати ТОВ «Фінансова компанія «Форт» на рахунок клієнта № НОМЕР_6 АТ «Альфа-Банк» 14 235 001 грн. 00 коп.. Призначення платежу: оплата за право вимоги боргу згідно договору факторингу №1 від 22.02.2021 (а. с.16).
Копія акту приймання-передачі Реєстру боржників від 22.02.2021 до договору факторингу №1 від 22.02.2021 свідчить, що клієнт - АТ «Альфа-Банк» передав, а фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Форт» прийняв згідно з вимогами п. 2.3.1 договору реєстр боржників клієнта від 22.02.2021 на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком №1-2 до договору. Загальна кількість переданих боржників становить 10 590 (а. с. 15).
Копія виписки з додатку до договору факторингу №1 від 22.02.2021 підтверджує, що в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за договором №501206608 від 19.11.2019. Сума заборгованості становить 47 900 грн. 63 коп., з них 28 949 грн. 94 коп. заборгованості по тілу кредиту, 18 150 грн. 69 коп. заборгованості по відсотках та 800 грн. заборгованості за штрафними санкціями (а. с. 14).
23.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Форт» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №01-23-02/21 (а. с. 17-21).
Згідно п. 2.1. вказаного договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами.
Право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього договору, що передбачено п. 2.3. договору.
Відповідно до п. 2.3.1 договору клієнт зобов'язаний в день підписання цього договору додатково підготувати передати фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт-диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників.
В п. 2.4. договору зазначено, що з моменту переходу до фактора права вимоги, відповідно до умов п. 2.3 цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованості за основними договорами, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правом вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, право на звернення до суду, право на всі суми, які фактор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, з врахуванням обмежень встановлених цим договором.
Відповідно п. 4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14 235 001 грн. 00 коп., шляхом перерахування на рахунок клієнта IBAN НОМЕР_7 , відкритого в АТ «ПУМБ», до 09.03.2021.
Копія платіжного доручення №129 від 23.02.2021 свідчить про сплату ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рахунок клієнта НОМЕР_7 ТОВ «Фінансова компанія «Форт» 13 235 000 грн. 00 коп.. Призначення платежу: оплата за право вимоги боргу згідно договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 (а. с.24). Суд звертає увагу, що згідно вищевказаного п. 4.2. договору ціна прав вимоги становить 14 235 001 грн. 00 коп..
Копія акту приймання-передачі Реєстру боржників від 23.02.2021 до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 свідчить, що клієнт - ТОВ «Фінансова компанія «Форт» передав, а фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняв згідно з вимогами п. 2.3.1 договору реєстр боржників клієнта від 23.02.2021 на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком №1-2 до договору. Загальна кількість переданих боржників становить 10 590 (а. с. 15).
Копія виписки з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 свідчить, що в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за договором №501206608 від 19.11.2019. Сума заборгованості становить 47 900 грн. 63 коп., з них 28 949 грн. 94 коп. заборгованості по тілу кредиту, 18 150 грн. 69 коп. заборгованості по відсотках та 800 грн. заборгованості за штрафними санкціями (а. с. 22).
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» стало новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем - ОСОБА_1 ..
Копія розрахунку заборгованості за кредитом згідно кредитного договору №501206608 від 19.11.2019 свідчить, що загальний борг ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору за період з 19.11.2019 по 19.02.2021 виведено в сумі 47 900 грн. 63 коп., з них: 28 949 грн. 94 коп. заборгованості по тілу кредиту, 7801 грн. 13 коп. заборгованості по відсотках, 10 349 грн. 56 коп. заборгованості по комісії та 800 грн. штрафу (а. с. 34).
Вищезазначені копії виписок з додатків до договорів факторингу №1 від 22.02.2021 та №01-23-02/21 від 23.02.2021 свідчать, що на момент передачі прав вимоги від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Форт», а також від ТОВ «Фінансова компанія «Форт» до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до боржника - ОСОБА_1 за договором №501206608 від 19.11.2019 і сума заборгованості становила 47 900 грн. 63 коп., з них 28 949 грн. 94 коп. заборгованості по тілу кредиту, 18 150 грн. 69 коп. заборгованості по відсотках та 800 грн. заборгованості за штрафними санкціями (а. с. 14-22). Тобто, заборгованість по відсотках зменшилась на 10 349 грн. 56 коп..
Нарахування комісії не грунтується на законі з огляду на наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
В даному випадку комісія нараховувалася саме за обслуговування кредиту. Відтак, вимоги позову в частині стягнення заборгованості по комісії задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення штрафу, суд враховує наступне.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до положень ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Представник відповідача у відзиві на позов вказав, що позивач заявив вимогу про стягнення неустойки за межами строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а. с. 34) заборгованість по штрафу в сумі 800 грн. 00 коп. нарахована за період з 19.01.2020 по 19.02.2020.
Позивач звернувся до суду 30.01.2025. Таким чином, оскільки позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу) застосовується в один рік, відповідно вимога про його стягнення задоволенню не підлягає.
За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми заборгованості за кредитним договором №501206608 від 19.11.2019 в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з неї суми заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 949 грн. 94 коп. та заборгованості по відсотках в сумі 7 801 грн. 13 коп., що в загальній сумі становить 36 751 грн. 07 коп. та відповідно до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - клієнтом та адвокатом - Литвиненко Оксаною Ігорівною було укладено договір №03-07/24 про надання правничої допомоги (а.с. 36-37).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником.
Документом, що підтверджує надання адвокатом послуг, та їх приймання клієнтом є акт приймання-передачі наданих послуг, який складається та підписується сторонами або їх повноважними представниками протягом 5-ти робочих днів після надання адвокатом, зазначених у п. 1.1. договору послуг.
Згідно акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 адвокат - Литвиненко Оксана Ігорівна надав, а клієнт - ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняв юридичні послуги відповідно до договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 по справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: надання первинної консультації в сумі 1000 грн., правовий аналіз наявних документів у замовника по справі - 4000 грн., підготовка позовної заяви - 4200 грн. 00 коп., що в загальній сумі становить 9200 грн. 00 коп. (а. с. 37 (зворот)).
Копія платіжної інструкції №4938 від 01.10.2024 свідчить, що ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» на користь адвоката - Литвиненко О. І. було здійснено оплату згідно договору №03-07/24 від 03.07.2024 про надання правничої допомоги в сумі 9200 грн.. (а.с.39).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3500 грн. 00 коп..
Однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2685 грн. 20 коп., що складає 76,72% від заявленої суми, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (3028х76,72%)=2323 грн. 08 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» (код ЄДРПОУ: 40340222), яке знаходиться за адресою: площа Солом'янська, 2 в м. Київ, заборгованість за кредитним договором №501206608 від 19.11.2019 в сумі 36 751 грн. 07 коп., з них: 28 949 грн. 94 коп. заборгованості за кредитом, 7 801 грн. 13 коп. заборгованості по відсотках, судовий збір в сумі 2323 грн. 08 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2685 грн. 20 коп..
В задоволенні решти вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець