Справа № 120/14108/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
30 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_2 якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою від 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини за період з 11.09.2023 по 27.03.2024.
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою від 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини, за період з 11.09.2023 по 27.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2025 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2022 № 234 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду радіотелефоніста відділення зв'язку взводу управління протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (а.с. 30).
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2024 № 182/нст позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з переведення до іншого місця служби (а.с. 32-33).
ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , 16.03.2023 отримав мінно - вибухову травму. Закриту черепно - мозкову травму. Акубаротравму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.01.2024 № 940/12901 (а.с. 51).
Позивач у період з 11.09.2023 по 27.03.2024 проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я та перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Тому, 27.07.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини за період з 11.09.2023 по 27.03.2024.
Однак, відповідач відповіді на вказану заяву не надав.
Таку бездіяльність відповідача, позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, виплаті підлягають і час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , 16.03.2023 отримав мінно - вибухову травму. Закриту черепно - мозкову травму. Акубаротравму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.01.2024 № 940/12901 (а.с. 51).
В подальшому, 11.09.2023 позивача евакуювали до медичної роти військової частини НОМЕР_1 , де йому поставлено діагноз: Гострий правобічний перфоративний отит, що підтверджується довідкою форми 100 військової частини НОМЕР_1 (а.с. 34).
В довідці форми 100 ПХГ Покровськ від 11.09.2024 вказано діагноз: Гострий гнійний перфоративний отит справа (а.с. 35).
В період з 11.09.2023 по 14.09.2023 позивач проходив лікування в МКЛ-16 м. Дніпро, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1365/8 від 14.09.2023 (а.с. 36-36).
З 15.09.2023 по 17.10.2023 позивач лікувався у ВОКЛ ім. М.І. Пирогова, де був поставлений діагноз: Гострий правобічний гнійний середній отит. Мастоїдит. Двобічний гострий кохлеоневрит (стан після акубаротравми грудень 2022, березень 2023). Пролапс мітрального клапану Іст. СНо, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого І.Х. № 21490 від 17.10.2023 (а.с. 38-39).
З 17.10.2023 по 01.11.2023 позивач продовжив стаціонарне лікування у лікувальному закладу КНП "Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення ВОР", що підтверджується виписним епікризом історії хвороби стаціонарного хворого №3891- 2331 (а.с. 41-42).
Згідно із відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за станом здоров'я було надано відпустку строком на тридцять діб з 10.11.2023 по 09.12.2023 (а.с. 44).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 23.01.2024 № 28275 позивач проходив лікування у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М.І. Пирогова в період з 06.12.2023 по 23.01.2024 (а.с. 47-48).
Водночас, згідно із відпускним квитком військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за станом здоров'я було надано відпустку строком на тридцять діб з 30.01.2024 по 28.02.2024 (а.с. 50).
Під час відпустки 21.02.2024 позивач був госпіталізований до КНП "Вінницької МКЛ №1", та на стаціонарному лікуванні пробув у період з 21.02.2024 по 04.03.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого отоларингологічного відділення №1389 від 04.03 2024 (а.с. 54-55).
З 04.03.2024 по 27.03.2024 позивач стаціонарно лікувався у військовій частині НОМЕР_3 із діагнозом: Правобічний гострий гнійний середній отит. Двобічний хронічний кохлеоневрит. Стан після антромастоїдотомії справа (21.09.2024), що підтверджується виписним епікризом № 530 від 27.03.2024 (а.с. 56).
Згідно із довідкою військово - лікарської комісії від 27.05.2024 № 1023, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 36б графи ІІ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення, охорони (а.с. 57).
Позивач 27.07.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини за період з 11.09.2023 по 27.03.2024.
Однак, відповідач відповіді на вказану заяву не надав.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, в контексті спірних правовідносин постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме:
1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Із матеріалів справи встановлено, що в спірний період з 11.09.2023 по 27.03.2024 позивач у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, постійно (з урахуванням часу переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебував у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення.
Зазначене підтверджується дослідженими судом доказами (виписками із медичної карти стаціонарного хворого, виписного епікризу, довідками військово - лікарських комісій), у відповідні періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, описані судом вище.
Натомість, за період з11.09.2023 по 27.03.2024 відповідач не виплачував позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць, що підтверджується поданими військовою частиною НОМЕР_1 довідками про нарахування та утримання грошового забезпечення.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у зв'язку із травмою від 16.03.2023, пов'язаною із захистом Батьківщини за період з 11.09.2023 по 27.03.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 11.09.2023 по 27.03.2024 виходячи з розміру 100000,00 грн на місяць є протиправною.
Тому, суд обґрунтовано зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити відповідну додаткову винагороду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.