Справа № 640/17488/21 Суддя (судді) першої інстанції: Денисюк Руслан Степанович
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Даниляк О.С., представника відповідача Коваленко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
Рух справи.
23.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 11.06.2021 №182 "Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року" в частині п. 8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань) та додаток 1 до нього та про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірним наказом заплановано проведення ревізії фінансово господарської діяльності позивача, проте відповідно до положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженого Постановою КМ України №550 від 20.04.2006 відповідач має право проводити ревізію фінансової господарської діяльності лише підконтрольних установ, при цьому позивач такою установою не є.
Вказана справа у березні 2025 року внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючі вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
Суд першої інстанції наголосив, що із встановлених обставин вбачається, що хоч і спірне рішення відповідачем було винесене, однак воно не було реалізоване та в подальшому вичерпало свою дію, у зв'язку із включенням позивача до планів перевірки на інші періоди. Прийняття спірного наказу та п.8.1. Плану ніяким чином не порушило права та свободи чи інтересів позивача.
Приймаючи такі обставини, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Апелянт наполягає, що на момент прийняття відповідачем спірного наказу позивач не відносився до жодної підконтрольної установи органу державного фінансового контролю, через що вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню як прийняте без належного на то обґрунтувань.
Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що інтереси позивача не порушені, оскільки на час подачі цього позову 23.06.2021 така обставина як порушення прав і інтересів позивача існувала.
Також апелянт зауважив, що станом на 2021 рік проведення перевірок підприємств чинним законодавством було забороно.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує висновки суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, ухвалою від 25.09.2025 призначено справу до слухання у відкрите судове засідання на 29.10.2025.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги зазначає наступне.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.06.2021 Держаудитслужбою прийнято наказ №182 « Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року», яким затверджено проведення заходів фінансового контролю Державою аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань) (а.с.32).
Пунктом 8.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2021 року (в частині інспектувань), визначено проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Оператор ГТС» (перелік об'єктів у додатку). Підставою проведення визначено доручення Прем'єр міністра України від 16.12.2019 №43691/1-19. Строк проведення ревізії визначено липень-вересень 2021 року (а.с.33-37).
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (надалі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення)
Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 2 Закону №2939-XII).
Згідно частини 1 статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно статті 11 Закону №2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Згідно частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Відповідно до пункту 2 загальної частини Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно пункту 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (пункт 5 Порядку № 550).
Висновки суду.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції вказав, що хоч спірне рішення відповідачем було винесене, проте, це рішення не було реалізоване та у подальшому вичерпало свою дію, у зв'язку із включенням позивача до планів перевірки на інші періоди, тобто спірним наказом права та свободи чи інтереси позивача не були порушені.
Такий висновок зроблено судом першої інстанції з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанції.
Зокрема, суд першої інстанції послався рішення Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18-а, це є правильним, і такий висновок касаційної інстанції є сталим і неодноразово наголошувався у судових рішеннях.
Отже, порушення прав особи має бути реальним, стосуватися індивідуальних прав чи інтересів особи, чи її прав.
Таким чином, колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки позивачем не доведено, що відповідач на виконання спірного наказу вчинив будь які дії щодо перевірки позивача.
Внаслідок чого, наявність спірного наказу не порушило права, свободи та інтереси позивача.
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи. Позиція апелянта не підтверджена належним, достатніми та допустимими доказами.
З огляду на вказане, колегія суддів не приймає до уваги усі доводи апелянта, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Повний текст виготовлено 30.10.2025.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк