Справа № 640/29349/21 Суддя (судді) першої інстанції: Турлакова Наталія Василівна
30 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАС ПЛЮС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рух справи.
18.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Віас Плюс» (надалі - ТОВ «Віас Плюс») звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" №00683240704 від 10.09.2021р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки відповідачем під час перевірки не встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі та додатковим рішенням від 03.06.2025 р. заяву представника позивача про стягнення витрати на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто суму у розмірі 4000,00 грн.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач не довів належним та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
Позивач додаткове судове рішення в частині відмови стягнення витрат у повному обсязі не оскаржує.
Відповідач подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати судові рішення, як такі, що прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірне рішення є правомірним, оскільки ґрунтується на нормі закону.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження та у подальшому призначено до слухання у порядку письмового провадження.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, основний вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, інші види діяльності: Організування конгресів і торговельних виставок, Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Консультування з питань комерційної діяльності й керування, Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.
Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15.06.2021 № 9159766567), за результатами якої було складено акт №63740/26-15-07-04-02/38063235 від 11.08.2021 (а.с.16).
Згідно висновку акту позивачем порушено п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2021 на 1006988 грн.
Зокрема, в акті перевірки зазначене наступне, що перевіркою встановлено, що відповідно до поданої ТОВ «ВІАС ПЛЮС» до ГУ ДПС у м.Києві податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2021 (від 20.04.2021 вх.№9091660405) сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 (рядок 21 декларації) становить 73 058 гривень. При цьому, ТОВ «ВІАС ПЛЮС» включило до рядка 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 (від 20.05.2021 вх.№9131885958) суму 383 018 гривень. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
Отже, зазначає відповідач в акті перевірки, «перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, ТОВ «ВІАС ПЛЮС» завищено суму податкового кредиту за квітень 2021 на 309 960 грн., так як у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період березень 2021 у розмірі 73 058 грн., а ТОВ «ВІАС ПЛЮС» перенесло суму 383 018 гривень».
Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «ВІАС ПЛЮС» включило до рядка 16.2 (збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 (від 20.05.2021 вх.№9131885958) суму 697 028 гривень. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов'язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку". Звітним (податковим) періодом, в якому ТОВ «ВІАС ПЛЮС» включило до рядка 16.2 податкової декларації з податку на додану вартість суму 697 028 грн. є квітень 2021 року.
Отже, відповідач в акті перевірки робить висновок, що перевіркою встановлено, що ТОВ «ВІАС ПЛЮС» до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район м. Києва) уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок протягом квітня 2021 не подавались. ТОВ «ВІАС ПЛЮС» в травні 2021 було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2021 (від 06.05.2021 вх.№9111392604) та за березень 2021 (від 06.05.2021 вх.№9111611482), збільшення залишку від'ємного значення згідно яких відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, відображається в рядку 16.2 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року. Перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, ТОВ «ВІАС ПЛЮС» завищено суму податкового кредиту за квітень 2021 на 697 028 грн., так як ТОВ «ВІАС ПЛЮС» безпідставно включено до рядка 16.2 декларації суму 697 028 грн., тому що уточнюючі розрахунки протягом квітня 2021 ТОВ «ВІАС ПЛЮС» не подавались. На підставі вищевикладених порушень, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, ТОВ «ВІАС ПЛЮС» завищено суму податкового кредиту за квітень 2021 на 1 006 988 гривень.
Так, податковий орган в акті перевірки наголошує (п.3.3.1), що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації), встановлено завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2021 на 1 006 988 грн. та за травень 2021 на 1 006 988 гривень. На підставі порушень викладених в п.3.2 акту, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, п.200.1 ст.200 Кодексу ТОВ «ВІАС ПЛЮС» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2021 на 1 006 988 грн. та за травень 2021 на 1 006 988 гривень.
У п.3.3.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності): встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2021 на 1006988 гривень. На підставі порушень викладених в п.3.2 акта, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, п.200.1, п.200.4 ст.200 Кодексу ТОВ «ВІАС ПЛЮС» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2021 на 1006988 гривень.
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2021 №00683240704 форми "В1", сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1006988 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 251747 грн. (а.с.13).
Зазначені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обгрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України (надалі ПК України) вказаний закон регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.7 зазначеної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254).
Підпунктом 2 пункту 1 розділу II Порядку встановлено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми бюджетного відшкодування платника податків, що заявлена у податковій (митній) декларації, уточнюючих розрахунках.
За змістом пункту 2 розділу II Порядку податкові повідомлення-рішення складаються зокрема за формами: "В1" - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку (додаток 6); "В3" - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування (додаток 7).
Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Висновки суду.
Отже, зі системного аналізу вищенаведених норм закону, слід зробити висновок, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми перевищення бюджетного відшкодування є встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне рішення прийнято на підставі акту від 11.08.2021 №63740/26-15-07-04-02/38063235, проте зі змісту вказаного акту не встановлено порушень у частині завищення розміру задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, крім того, в акті перевірки не зазначено зауважень стосовно реальності господарських операцій платника податків, за результатами якої виникла сума від'ємного значення ПДВ, чи неправильність розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а встановлено невірне зазначення у рядку 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1006988 грн.
Тобто, зі змісту акту перевірки не вбачається, що відповідачем було зафіксовано порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України, через що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.
Вказана обставина апелянтами не спростована.
Отже, з огляду на встановлені обставини і надані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позвоних вимог і доведеність їх належними, достатніми та допустимими доказами.
За таких обставин всі доводи апелянта є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних.
Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення про відшкодування витрат у розмірі 4000 грн. на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на частини 9 та 11 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом з тим, пунктом 1 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, Позивач просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом у цій справі у сумі 30800,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано: ордер про надання правничої допомоги №1540842 від 10.02.2025, платіжне доручення №333 від 13.10.2021, звіт №1 про надану правову (правничу) допомогу за договором №27/08/20-01 про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.2020 та додаткової угоди №05/10/21-1 від 05.10.2021, додаткова угода №05/10/21-1 до договору №27/08/20-01 про надання правової допомоги від 27.08.2020р., акт прийму-передачі наданих правових послуг від 26.05.2025р., договір №27/08/20-01 про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.2020р., ордер №1147189 від 13.10.2021р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №4409 від 11.11.2019р.
При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є на думку колегії суддів обгрунтованим.
Так, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 4000 гривень.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 р. та на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАС ПЛЮС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 р. та на Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІАС ПЛЮС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк