Справа № 640/2587/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко Максим Сергійович
30 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексіка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці Держмитслужби, яка полягала в не скасуванні рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митно, вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03 серпня 2020 року відповідно до частини десятої статті 55 митного кодексу України у зв'язку з ненаданням Київською митницею Держмитслужби обґрунтованої відмови у і визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, наданих разом із Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» №2110/20-01 від 21 жовтня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2020/200005/2 від 03 серпня 2020 року;
- стягнути з Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексіка» понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки оскаржуване рішення відповідача не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниція звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20 травня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була факчтино сплачена.
Апелянт наполягає, що із наданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Для підтвердження правильності своєї позиції, митний орган також посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 22.12.2020 по справі №810/2463/17.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 та від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від ТОВ «Тексіка» 17.07.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.07.2014 між Sunway Textile Group Limited (Китай) (продавець) та ТОВ «Тексіка» (покупець) укладено Контракт №SW07/07-14, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені Контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.5 та 4.1 Контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка товару здійснюється Продавцем партіями. На кожну партію товару Сторони контракту узгоджують та затверджують Додаток (Специфікацію) до Контракту.
Загальний об'єм та умови поставок визначаються відповідно до Додатків (Специфікацій) до контракту, які є його невід'ємною частиною.
Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до правил «Incoterms 2010» (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту.
Ціна товару, що постачається за Контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до правил «Incoterms 2010» (публікація МТП № 560), якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту.
У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов'язані з виконанням Контракту в країні Продавця, несе Продавець, на території інших країн - Покупець.
Оплата кожної партії товару за Контрактом здійснюється наступним чином: 20% передоплата, 80% після отримання копії коносамента (документів) з можливістю відтермінування платежу на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відправлення вантажу із порту відправлення.
28.12.2015 між Sunway Textile Group Limited та ТОВ «Тексіка» укладено додаткову угоду №1 до Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014, відповідно до п. 1 якої сторони вирішили продовжити строк дії Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014 до 31.12.2025 включно.
25.09.2019 між Sunway Textile Group Limited та ТОВ «Тексіка» укладено додаткову угоду №2 до Контракту №SW07/07-14 від 07.07.2014, відповідно до якої було внесено зміни до банківських реквізитів Продавця.
13.04.2020 ТОВ «Тексіка» і Sunway Textile Group Limited уклали специфікацію №SW0413 до Контракту, відповідно до якої Продавець передав у власність ТОВ «ТЕКСІКА», а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту товар - тканину в асортименті на загальну вартість 2784,70 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Шанхай, Китай.
Позивач 14.04.2020 перерахував на користь Продавця попередню оплату в рамках Контракту в розмірі 7000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №210 від 14.04.2020.
ТОВ «Тексіка» і Sunway Textile Group Limited 29.05.2020 уклали специфікацію №SW022 до Контракту, відповідно до якої Продавець передав у власність ТОВ «Тексіка», а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах Контракту товар - тканину в асортименті на загальну вартість 24 917,36 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Шанхай, Китай.
Позивач 10.06.2020 листом звернувся до Продавця з проханням зарахувати в якості передоплати за товар частину сплачених коштів згідно платіжного в іноземній валюті доручення №210 від 14.04.2020 в розмірі 4 215,30 доларів США.
10.07.2020 позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 20702,06 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №264 від 10.07.2020.
Згідно специфікацій №SW0413, №SW022 до Контракту позивачем сплачено вартість товару у повному обсязі.
Транспортування товару здійснено на підставі договору транспортної експедиції №HW від 07.03.2018, інвойсів №20SW119 від 29.05.2020, №ZN-016-06-20 від 04.06.2020, №WJ066-1 від 04.06.2020, акта прийому передачі №179 від 10.06.2020. Транспортні витрати по маршруту порт Шанхай, Китай - порт Одеса, Україна складають 1450,00 доларів США (навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторська винагорода).
З метою митного оформлення товару, ввезеного за умовами вказаного Контракту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексіка» подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/519757, у графах 31 якої позивачем зазначений товар, що узгоджується з специфікаціями №№SW0413, №SW022 до Контракту.
Відповідно до цієї митної декларації, ціна товару складає 24917,36 доларів США. Товар заявлено на комерційних умовах поставки FOB м. Шанхай, Китай. Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості за ціною договору, в загальному розмірі 142 831,64 грн (з урахуванням 1450,00 доларів США додаткових витрат на перевезення по відповідному курсу).
За наслідком розгляду документів митним органом 31.07.2020 сформовано повідомлення, у якому останній просив надати декларанта додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати; транспортні документи; документи щодо підтвердження витрат на експедитора; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти; копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ; висновки про якісні та вартісні характеристики.
У відповідь на запит митниці, позивачем надіслано митному органу витребувані документи.
Відповідачем 03.08.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА100080/2020/200005/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: митна декларація від 22.07.2020 UА500080/2020/13497 (товар №1); митна декларація від 03.03.2020 UА110230/2020/5067 (товар №2).
Позивачем 04.08.2020 відповідно до п.7 ст. 55 Митного кодексу України, подано та оформлено митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2020/520485 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 58 458,54 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
За змістом частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статтею 248 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно зі статтею 49 митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Отже, митні органи за наявності відповідних підстав та в установлений законом спосіб мають право здійснювати перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які він переміщує через митний кордон України.
Така перевірка може здійснюватися, зокрема шляхом звернення до декларанта з вимогою надати додаткові документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.
Водночас частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує право митного органу вимагати такі документи та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Щодо доводів апелянта про те, що платіжні доручення в іноземній валюті від 14.04.2020 №210 та від 10.07.2024 №264 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів (відміток банку - штамп, підпис) про виконання платіжних доручень, колегія суддів апеляціцйного суду вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).
Як свідчать встановлені обставини, оплату за товар здійснено позивачем шляхом надсилання платіжного доручення в іноземній валюті до уповноваженого банку у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", на підтвердження чого до митної декларації надані платіжні доручення в іноземній валюті №210 від 14.04.2020 та №264 від 10.07.2020
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано до митного оформлення договір від 07.03.2018 №HW-001, колегія суддів зазначає, що такі спростовуються наданими до суду доказами, з яких вбачається, що ТОВ «Тексіка» у відповідь на запит Київської митниці разом із листом від 03.08.2020 №646 на підтвердження понесених витрат щодо перевезення спірного товару , щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо сплати винагороди експедитору надано: договір транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойс №179 від 10.06.2020, акт прийому-передачі наданих послуг №179, довідки про транспортно-експедиційні витрати №HS-179-1/2020 від 10.06.2020.
Щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойса поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2000, які не передбачають зобов'язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару.
Позивач також зазначив, що він на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов'язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося.
Отже, наведені доводи апелянта та відповідні підстави, з яких ним прийнято спірне рішення, свідчать про неповне та необ'єктивне дослідження контролюючим митним органів поданих позивачем документів та взагалі сутності і змісту відповідних поставок товару.
Доводи апеляційної скарги про те, що наданий брокером прайс-лист являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту та форми такого документа як прайс-лист, а тому продавець може його формувати відповідно до власної комерційної політики та на свій розсуд.
Більше того прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Стосовно відсутності офіційного перекладу документів станом на момент подання митної декларації, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Враховуючи наведену правову норму, документи, що містять інформацію про митну вартість, можуть бути подані іншими мовами, якщо ці документи є достатньо зрозумілими для митних органів. Митний орган не повинен вимагати переклад, якщо зміст документів є очевидним.
Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з іншої мови на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до інвойсу від 29.05.2020 №20SW119 поставка товару здійснюється на умовах FOB - Shanghai. Митним брокером до митного оформлення подано сертифікат про походження товару від 29.05.2020 № CCPIT4832001732954(20C3711A0204/00052) в графі 3 якого зазначено, що поставка товару здійснюється з порту Qingdao, колегія суддів зазначає таке.
Позивач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що очевидна технічна помилка щодо порту відправлення товару в сертифікаті походження товару спростовується наданими позивачем разом із митною декларацією іншими документами, в яких зазначено, що поставка спірного товару здійснювалася на умовах FOB, м. Шанхай, КНР.
Помилка у сертифікаті походження товару щодо порту не є тією розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості. Більше того, остання носить виключно інформаційний характер, оскільки у статті 53 Митного кодексу України наведено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутній сертифікат про походження товару.
Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності застосування ним саме шостого (резервного) методу коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, колегія суддів зазначає, що Київською митницею не доведено неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»).
Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.
Крім того, колегія суддів встановила, що в довідці АТ «ОТП Банк» №020-01-020-3-020-3/29 від 26.01.2021 містяться відомості про те, що обслуговуючий банк позивача згідно з контрактом здійснив закриття передплат на суму 24 917,36 доларів США митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2020/520485 від 04.08.2020, яка подана митному органу та оформлена останнім на підставі рішення про коригування, а саме: 14.04.2020 на суму 4 215,30 доларів США, 10.07.2020 на суму 20 702,06 доларів США (а.с.65).
Довідкою АТ «ОТП Банк» №020-01-020-3-020-3/29 від 26.01.2021 підтверджується те, що з валютного контролю обслуговуючого банку позивача зняті грошові кошти в розмірі 24 917,36 доларів США за платіжними дорученнями в рахунок оплати за спірний товар, митне оформлення якого завершене за митною декларацією.
Виходячи із зазначеного, митним органом не враховано надані позивачем платіжні доручення при визначенні митної вартості спірного товару.
З доводів апелянта вбачається, що митним органом здійснено поверхневе та необ'єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.
Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надано достатніх доказів наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.
Оскільки у апеляційній скарзі відсутні жодні доводи відповідача щодо встановленого судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, колегія суддів не вважає за потрібне надавати оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №640/2587/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан