Справа № 640/11696/21 Суддя (судді) першої інстанції: Калашник Юлія Вікторівна
30 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл», в якому просить суд:
- застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи автозаправної станції в комплексі з магазином супутніх товарів, паливороздавальних колонок, газового модуля, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199, до повного усунення порушень, зазначених в акті позапланової перевірки від 24.03.2021 № 222.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки позивачем встановлено порушення вимог правил пожежної та техногенної безпеки при експлуатації автозаправної станції в комплексі з магазином супутніх товарів, паливороздавальних колонок, газового модуля ТОВ «Глуско Рітейл», що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які зафіксовані у акті перевірки від 24.03.2021 №222, у зв'язку з чим наявні підстави для зупинення експлуатації (роботи) автозаправної станції в комплексі з магазином супутніх товарів, паливороздавальних колонок, газового модуля за вказаною адресою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не обґрунтовано з посиланням на належні та допустимі докази того, що виявлене на АЗК відповідача порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної ьезпеки створює безпосередню і реальну загрозу життю та здоров'ю людей, і що усунення цього порушення вимагає вжиття заходів реагування у вигляді саме повного зупинення експлуатації АЗК відповідача.
Окрім того, апелянт зазначає, що усунув виявлені порушення, на підтвердження чого надає відповідні докази.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 та від 07.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника відповідача до суду 07.07.2025 надійшла заява про долучення доказів.
Від представника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області 22.07.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на момент винесення рішення судом першої інстанції, у відповідача відповідно до акта позапланової перевірки від 24.03.2021 №222 залишалося не усунуто 4 порушення, які створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей, які працюють, перебувають на об'єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову Головного управління ДСНС у Київській області, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів усунення усіх виявлених у ході проведеного заходу державного нагляду (контролю), порушень що, на переконання суду, об'єктивно свідчить про існування загрози життю та здоров'ю людей.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується та зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу № 331 від 16.03.2021, посвідчення на перевірку № 1850 від 16.03.2021, позивачем проведено позапланову перевірку автозаправної станції ТОВ «Глуско Рітейл», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199, за наслідками якої складено Акт №222 від 24.03.2021.
В ході перевірки позивачем встановлено, що автозаправна станція в комплексі з магазином супутніх товарів, паливороздавальних колонок, газового модуля ТОВ «Глуско Рітейл», що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199, з порушенням норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
- на об'єктах підвищеної небезпеки (АЗС) з метою своєчасного виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, не забезпечено функціонування автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, що є порушенням ст. 53 Кодексу цивільного захисту України;
- апаратура управління системи протипожежного захисту встановлена в місцях, доступних для сторонніх осіб (приміщення магазину) згідно з п.5.9 ДБН В. 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту, що є порушенням п.1.2. глави 1 розділ V ППБУ;
- не змонтовано над евакуаційним виходом з магазину світловий покажчик з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення або такий, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення, що є порушенням п.2.32 розділ III ППБУ;
- не забезпечено кришки оглядових і приймальних колодязів підземних резервуарів, де зберігаються нафтопродукти ущільнюючими прокладками по периметру для попередження утворення іскор під час ударів при їх відкриванні (закриванні), що є порушенням пункт 10.10 розділ V ППБУ.
Оскільки, зазначені в Акті №222 від 24.03.2021 порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про застосування заходів реагування.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.
Згідно зі статтею 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (стаття 2 Кодексу цивільного захисту України).
Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є, серед інших, потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; інші об'єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії (стаття 50 Кодексу цивільного захисту України).
Діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях. Забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника (стаття 51 Кодексу цивільного захисту України).
Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина друга статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (частина третя статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації (частина п'ята статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму (частина шоста статті 55 Кодексу цивільного захисту України).
Частиною першою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов'язку у підконтрольного суб'єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.
При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Колегія суддів зазначає, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.
В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина п'ята статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №815/6365/17.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не усунуто чотири виявлені позивачем порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Глуско Рітейл» направлено лист від 17.06.2025 №468 до Головного управління ДСНС у Київській області щодо проведення позапланової перевірки з метою підтвердження факту усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на АЗК, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська,199.
До матеріалів справи представником відповідача надано акт від 08.07.2025, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (т.2, а.с.28-36).
В акті перевірки зазначено про відсутність порушень вимог законодавства ТОВ «Глуско Рітейл» за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська, 199.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Глуско Рітейл» усунено всі порушення вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки, які були зазначені позивачем під час проведення перевірки.
Так, у ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем не було надано доказів усунення всіх порушень, які створювали загрозу заподіяння шкоди життю та/або здоров'ю людей.
На переконання колегії суддів, застосований судом першої інстанції захід реагування у повній мірі виконав свій спонукаючий характер.
За своїм змістом і суттю застосування такого заходу застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей, у зв'язку з чим, його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава для його застосування.
Колегія суддів зауважує, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров'я людей від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.
Водночас, під час апеляційного розгляду справи, відповідачем надані докази повного усунення порушень, що підтверджено самим позивачем у ході проведення позапланової перевірки спірного об'єкту щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, результати якої оформлені актом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 08.07.2025 №5.
Суд апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України приймає зазначений акт як доказ у справі.
За таких обставин, наразі підстави для застосування заходів реагування відсутні, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 по справі №819/1850/17.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції шляхом прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №640/11696/21 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан