Справа № 320/21850/25 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 25.06.2024 №1434435-2412-1013-U32080050000052660,
- від 25.06.2024 №1434436-2412-1013-U32080050000052660;
- від 25.06.2024 №1434438-2412-1013-U32080050000052660;
- від 25.06.2024 №1434440-2412-1013-U32080050000052660;
- від 25.06.2024 №1434441-2412-1013-U32080050000052660.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, оскільки наведені останнім підстави пропуску строку звернення до суду не є поважними, що свідчить про невиконання вимог суду, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, оскільки про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.06.2024 дізнались лише 09.04.2025 з Електронного кабінету платника податків, водночас податкові повідомлення-рішення в паперовому вигляді на її адресу не надходили, заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет за формою J/F1391601 до контролюючого органу вона не подавала, електронним кабінетом користується виключно для подання щорічної звітності та не має обов'язку щоденно перевіряти відповідний кабінет.
Додатково зазначила про те, що судом першої інстанції не враховано її доводи викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, що позбавило її права на доступ до правосуддя.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що позовна заява може бути повернута на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС лише у разі неусунення протягом встановленого судом строку порушень норм статей 160, 161 КАС, які були вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Так, залишаючи позовну заяву без руху та здійснюючи її подальше повернення, суд першої інстанції вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано доказів, які б свідчили про неможливість використання власного електронного кабінету у період з 04.09.2024 по 08.04.2025.
Вказане, на переконання суду першої інстанції, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 КАС.
Аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значимість положень ст. 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч. 1 ст. 5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Верховний Суд у справах №160/11673/20 (постанова від 27.01.2022), №560/7714/23 (постанова від 25.01.2024) та №560/5313/24 (постанова від 04.03.2025) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, Верховний Суд зазначив про те, що такий висновок не суперечить п. 56.18 ст. 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку має бути застосований шестимісячний строк для звернення до суду, з моменту направлення спірних податкових повідомлень рішень до електронного кабінету платника податків 03.09.2024.
Також, суд першої інстанції зазначив про помилковість доводів позивача про те, що оскільки нею заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет не подавалась то оскаржувані податкові повідомлення рішення контролюючий орган зобов'язаний був направити у паперовій формі.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Отже, документи вважаються належним чином врученими платнику податків лише у разі, якщо таке вручення здійснено в один із таких способів:
- надсилання документа засобами електронного зв'язку з дотриманням спеціального порядку, визначеного пунктом 42.4 статті 42 ПК України;
- направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків;
- особисте вручення документа платнику податків або його представнику.
Зі свого боку, п. 42.4 ст. 42 ПК України конкретизує умови, за яких листування між платником податків і контролюючим органом може здійснюватися в електронній формі. Так, для того, щоб платник податків міг отримувати документи через електронний кабінет, необхідною умовою є подання ним спеціальної заяви про бажання отримувати документи саме таким способом. Лише після подання такої заяви контролюючий орган має право направляти документи через електронний кабінет платника, при цьому одночасно інформуючи платника податків електронним листом про вид документа, дату та час його надіслання.
Водночас, п. 42.5 ст. 42 ПК України чітко передбачено: якщо платник податків не подавав згаданої заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, то контролюючий орган зобов'язаний направляти документи платнику податків виключно у паперовій формі - рекомендованим листом або особисто вручати їх платнику (його представнику).
Таким чином, системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом, листування між платником податків та контролюючим органом засобами електронного зв'язку є правом платника податків, яке реалізується лише після чітко вираженої заяви платника про його бажання отримувати документи саме у такий спосіб.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.04.2025 у справі №320/40600/23.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу виключно у її електронний кабінет платника податків 03.09.2024, доказів на підтвердження подання позивачем спеціальної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет останнім не надано, як і не зазначено жодних заперечень щодо відповідних обставин. Крім того, позивач є фізичною особою, не є фінансовим агентом, а тому використання нею електронного кабінету не може слугувати достатньою підставою для направлення їй податкових повідомлень-рішень виключно тільки в електронний кабінет.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав після отримання 03.09.2024 податкових повідомлень-рішень в електронному кабінеті платника податків, а тому доводи позивача викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт незаконності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.