Справа № 320/286/25
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого-судді Чаку Є.В. та суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року повернуто позовну заяву заявнику.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження. Скаржнику запропоновано надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати поважні підстави пропуску останнього.
17 жовтня 2025 року на виконання вимог ухвали суду апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування поважності причин пропуску строку апелянт послався на ті обставини, які вже були визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
Зокрема апелянт зазначив, що лише після того, як 18.09.2025 засобами поштового зв'язку Товариством було отримано оскаржувану ухвалу, 01.10.2025 Товариством було укладено договір про надання правової допомоги у цій справі з адвокатом, який 02.10.2025 направив на адресу апеляційного суду скаргу. Апелянт зазначив, що директор Товариство не мав можливості увійти в Електронний Суд через відсутність спроможності користуватись його сервісами за браком навичок. Апелянт вказав, що директор Товариства через необізнаність в сфері права та датою набрання законної сили оскаржуваної ухвали вважав, що остання не набрала законної сили, а отже заявником було пропущено строк.
Перевіривши доводи, наведені апелянтом в обгрунтування поважності причин пропуску строку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів апеляційного провадження, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу 07 серпня 2025 року, вказану ухвалу було доставлено в Електронний кабінет Товариства та його представника 10 серпня 2025 року.
Натомість апеляційну скаргу апелянтом було подано до суду 02 жовтня 2025 року. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що керівник юридичної особи (директор товариства) зобов'язаний діяти розумно та добросовісно, що включає в себе забезпечення належного захисту інтересів товариства. Це передбачає своєчасне ознайомлення з судовими рішеннями та організацію правового супроводу діяльності компанії, включно з оскарженням рішень суду.
Незнання директором норм процесуального права або недбале ставлення до встановлених законом строків є ризиком, який несе сама юридична особа. Необізнаність у правовій сфері або неналежна організація правової роботи (наприклад, відсутність штатного юриста, несвоєчасне звернення до адвоката) не може розглядатися судом як об'єктивна, непереборна обставина, що унеможливила своєчасне подання скарги.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не наведені.
З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для визнання, зазначених представником позивача у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 299, 325, 328 КАС України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Оптіма-Констракшен" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.В. Чаку
Судді Є.О. Сорочко
А.Ю. Коротких