Справа № 640/8269/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каленюк Жанна Василівна
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,
за участі представника позивача - Шевчука Д.І.,
представника відповідача - Ліщук О.В., Василевської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-БУД» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 26 грудня 2019 року №2012615572 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 143568,00 грн;
- від 26 грудня 2019 року №2022615572 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 259824,00 грн;
- від 26 грудня 2019 року №2032615572 про зменшення на 401215,00 грн суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є надуманими, не відповідають положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Усі твердження ГУ ДПС у м. Києві в акті перевірки ґрунтуються на тому, що господарські взаємовідносини із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» є нереальними, оскільки контрагент позивача не подав до контролюючого органу окрему податкову, фінансову та іншу звітність, не має задокументованих основних засобів та трудових ресурсів, номенклатура отриманих ним робіт/послуг не відповідає тим, які реалізовані на адресу ТзОВ «А-БУД», а в інформаційних базах Державної податкової служби України (ДПС України) наявна облікова картка суб'єкта фіктивного підприємництва ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп», посадова особа якого заперечувала свою причетність до господарської діяльності товариства.
Позивач вважає, що на дату укладення і виконання договору його контрагент ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» був зареєстрований як юридична особа і був платником ПДВ, мав ліцензію на виконання будівельних робіт. Господарські операції між ними мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану та підтверджуються первинними документами. Вважає, що не є беззаперечним свідченням безтоварності господарської операції між ТзОВ «А-БУД» та його контрагентом заперечення участі у господарській діяльності посадовою особою останнього. Вважає, що можливі порушення податкової дисципліни іншою особою не можуть бути підставою для настання негативних наслідків добросовісного платника у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит, оскільки він позбавлений як обов'язку, так і можливості здійснення контролю за господарськими операціями свого контрагента з іншими постачальниками, впливу на ведення і формування його податкової та бухгалтерської звітності.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не врахував та не дослідив реальну можливість виконання робіт контрагентами. Суд не дослідив надані докази щодо пояснень ОСОБА_1 про непричетність до господарських операцій між ТОВ «А-Буд» та ТОВ «Київ-Євро Білд Груп».
Апелянт стверджує, що судом не з'ясовано чи мали можливість ці підприємства матеріально-технічні, кадрові, фінансові чи інші ресурси для виконання робіт у задекларованих обсягах.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що до перевірки та до суду не надано ліцензій, які б підтверджували право ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» на виконання даного виду робіт.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 та від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 29.10.2025.
Від ТОВ «А-БУД» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що суд першої інстанції ретельно дослідив усі обставини справи, надав повну та всебічну оцінку доказам, наданим обома сторонами, вичерпно мотивував свої висновки. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання з'явилися сторони, їхні представники, учасники процесу надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію у справі. Представник позивача заперечив щодо апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, на підставі наказу від 15 листопада 2019 року №3358, повідомлення від 23 листопада 2019 року №23/11-19 у зв'язку із наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 27 червня 2019 року №122021/10/26-15-14-07-02-15, у період з 19 по 25 листопада 2019 року ГУ ДПС у м. Києві провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «А-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» за квітень, травень, червень 2018 року показників декларацій з ПДВ та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток.
Результати перевірки оформлено актом від 02 грудня 2019 року №75/26-15-05-07-02-10/35726968.
За змістом акта перевірки (пункт 2.6) при проведенні перевірки використано податку звітність ТзОВ «А-БУД» (декларації з ПДВ з додатками за квітень, травень, червень 2018 року, податкову декларацію з податку на прибуток з додатками за 2018 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2018 рік, договір підряду, акти виконаних робіт, банківські виписки та платіжні доручення за перевірний період, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, інформацію бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», «Єдиний реєстр податкових накладних», «Єдиний реєстр досудових рішень», пояснення керівника ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» Воропая М.Г.
В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «А-БУД» мало відносини із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» на підставі договору підряду від 30 березня 2018 року №300318. ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» задокументовано (в актах виконаних робіт за квітень-червень 2018 року) надання послуг/виконання робіт за номенклатурою: металоконструкція основного каркасу, фундамент, планування та ущільнення щебеневої основи, розвантажувально-навантажувальні роботи, транспортні послуги, монолітна плита, монтаж кровельної частини із профнастилу, фундамент, монтаж панелей. ТзОВ «А-БУД» відображало взаємовідносини із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1247154,00 грн, в т.ч. ПДВ 207859,00 грн; роботи/послуги оплачені ТзОВ «А-БУД»; заборгованість відсутня. В акті перевірки вказано про заниження фінансового результату до оподаткування на 1039295,00 грн. Також на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп», позивач безпідставно задекларував податковий кредит на суму 207859,00 грн.
Актом перевірки зафіксовано порушення ТзОВ «А-БУД» вимог:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік на 114854,00 грн та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на 401215,00 грн;
- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 207859,00 грн, в т.ч. за квітень 2018 року - на 30100,00 грн, за травень 2018 року - на 126426,00 грн, за червень 2018 року - на 51333,00 грн.
Висновки акта перевірки базуються на тому, що ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» остання подана податкова звітність подана за липень 2018 року; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28 серпня 2018 року; відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних на адресу товариства відбувалася реєстрація від постачальників податкових накладних за номенклатурою, яка не відповідає реалізованим послугам для ТзОВ «А-БУД»; в Інформаційній системі щодо ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» внесена інформація від 10 лютого 2019 року №92/26-15-21-32 про ознаки фіктивності підприємства (опитано ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду). Договір підряду, акти виконаних робіт від імені ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» підписані Васильєвою А.О., яка значилася керівником у період з 06 лютого 2018 року по 19 квітня 2018 року; наказ про звільнення підприємством не надано. З 20 квітня 2018 року по 11 вересня 2018 року директором товариства був Воропай М.Г. (ним підписані податкові накладні). З наданих документів неможливо встановити осіб ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп», які могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, організовувати та виконувати роботи/послуги, які потребують трудозатрат, часу), не встановлено отримання таких послуг від інших осіб; документи не дають можливість встановити місце надання послуг/робіт, кількість задіяних людей, відсутні посилання на інші документи.
ТзОВ «А-БУД» подало заперечення від 12 грудня 2019 року №12/12-19 на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акта перевірки залишено без змін, про що позивача інформовано листом №110/26-15-05-07-02-15.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 26 грудня 2019 року №2012615572 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 143568,00 грн, з них 114854,00 грн - основне зобов'язання та 28714,00 грн - штрафні санкцій;
від 26 грудня 2019 року №2022615572 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 259824,00 грн, з них 207859,00 - основне зобов'язання та 51965,00 грн - штрафні санкцій;
від 26 грудня 2019 року №2032615572 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 401215,00 грн по декларації від 07 лютого 2019 року №9309945377.
Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 06 березня 2020 року №8628/6/99-00-08-05-06-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Розділом V Податкового кодексу України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.
За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «А-БУД» з 05.09.2008 зареєстроване як юридична особа, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічних обладнанням (КВЕД 46.73).
Між ТОВ «А-БУД» та ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» 30 березня 2018 року укладено договір підряду №300318, згідно якого підрядник ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» зобов'язується за завданням замовника ТзОВ «А-БУД» власними або залученими силами виконати будівельні роботи на об'єкті «Виробниче приміщення на земельній ділянці, що розташований по вулиці Михалівська, 52А в селі Барахти Васильківського району Київської області», відповідно до завдання та проектної документації замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи. Загальна ціна цього договору є договірною і розраховується сторонами на підставі сумарної вартості всіх актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами, які мали місце в період терміну дії цього договору; строки виконання робіт визначаються за усною домовленістю із замовником. Підрядник має право залучати для виконання спеціальних робіт третіх осіб - субпідрядників і забезпечувати координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Підрядник передає замовникові виконані роботи за актом прийому-передачі із зазначенням вартості виконаних робіт. Підписання обома сторонами акту підтверджує виконання підрядником робіт за цим договором (пункти 1.1, 1.3, 2.1, 5.2.1, 7.1 договору).
Дотримуючись умов договору, сторонами підписано акти виконаних робіт, оплата яких позивачем підтверджена платіжними дорученнями.
До перевірки позивач надав первинні документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» (що відображено в акті перевірки): договір підряду від 30 березня 2018 року №300318, акти виконаних підрядних робіт від 11 квітня 2018 року №1, від 25 квітня 2018 року №2, від 30 квітня 2018 року №3, від 30 квітня 2018 року №4, від 05 травня 2018 року №5, від 10 травня 2018 року №6, від 10 травня 2018 року №7, від 14 травня 2018 року №8, від 15 травня 2018 року №9, від 15 травня 2018 року №10, від 15 травня 2018 року №11, від 15 травня 2018 року №12, від 16 червня 2018 року №13; податкові накладні від 11 квітня 2018 року №28, від 25 квітня 2018 року №33, від 30 квітня 2018 року №159, від 30 квітня 2018 року №161, від 05 травня 2018 року №34, від 10 травня 2018 року №16, від 10 травня 2018 року №12, від 14 травня 2018 року №35, від 15 травня 2018 року №37, від 15 травня 2018 року №38, від 15 травня 2018 року №39, від 15 травня 2018 року №36, від 16 червня 2018 року №139; банківські виписки/платіжні доручення про оплату робіт/послуг від 23 квітня 2018 року №2541, від 24 квітня 2018 року №2542, від 10 травня 2018 року№2570, №2571, від 14 травня 2018 року №2576, від 21 травня 2018 року №2592, від 24 травня 2018 року №2598, від 29 травня 2018 року №2606, від 31 травня 2018 року №2617, від 04 червня 2018 року №2653, від 06 червня 2018 року №2629, від 08 червня 2018 року №2634, від 11 червня 2018 року №2640, від 12 червня 2018 року №2646, від 14 червня 2018 року №2650, від 21 червня 2018 року №2667, від 27 червня 2018 року №2672, від 02 липня 2018 року №2676, №2677, від 05 липня 2018 року №2689, від 06 липня 2018 року №2691, від 13 липня 2018 року №2722, від 17 липня 2018 року №2725, від 23 липня 2018 року №2745; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями №1.
Проведення оплати вказує на фактичні витрати позивача у ході господарської діяльності, а сплата ПДВ у ціні послуг дає право на формування податкового кредиту.
В апеляційній скаргі апелянт наголошує, що судом не з'ясовано, чи мали підприємства матеріально-технічні, кадрові, фінансові чи інші ресурси для виконання робіт у задекларованих обсягах.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що у пунктом 1.1. договору підряду №300318 від 30.03.2018 передбачено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника власними силами або залученими силами виконати будівельні роботи на об'єкті «Виробниче приміщення на земельній ділянці, що розташований по АДРЕСА_1 ».
Отже, умовами вищевказаного договору передбачено можливість ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» залучати до виконання підрядних робіт інших осіб.
Контролюючим органом не доведено, що контрагент не залучав третіх осіб для виконання робіт за договором підряду №300318 від 30.03.2018.
Судова колегія зазначає, що належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності відповідачем надано не було. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Тобто сама по собі недостатність персоналу не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №520/4829/19 та від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.08.2023 у справі №640/18283/21.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що на виконання зазначених робіт, вказаних в актах, необхідний кваліфікований персонал, техніка та механізми, які відсутні у ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» та його постачальників. Представник Головного управління ДПС у м. Києві стверджує, що ні ТОВ «Київ-Євро Білд Груп», ні його контрагенти постачальники не мали можливості і не могли виконати зазначені в актах роботи та послуги.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що виявивши порушення контрагентом позивача податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки для з'ясування реальності спірних господарських відносин та правомірності відображення їх наслідків в обліку платника податків.
Проте, доказів проведення податковим органом зустрічних звірок контрагента позивача як і доказів надсилання відповідачем відповідних запитів контрагенту позивача відповідачем суду надано не було.
Отже, доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів, основних засобів не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами.
Факт залучення контрагентами позивача стороннього трудового ресурсу та основних засобів, відповідачем у акті перевірки не досліджувався, а сам факт не звітування контрагентом платника податків у поданій податковій звітності про наявні ресурси та засоби не впливає на право власника податків на формування податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) платника податку від інших осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 320/6326/19.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» у перевіряємому періоді зареєстровано на адресу ТОВ «А-БУД» податкові накладні з іншою номенклатурою, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі докази контролюючим органом не надано.
При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, опис номенклатури таких податкових накладних в акті перевірки (а.с.30-31 том 1) стосується будівельно-монтажних робіт (хоч і на інших об'єктах). Тож господарська діяльність контрагента позивача все-таки здійснювалася у межах його статутних видів діяльності.
Щодо наданих пояснень від 07.12.2018 керівника ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» - Воропая М.Г., який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Київ-Євро Білд Груп», суд апеляційної інстанції зазначає, що такі можуть бути прийняті судом до уваги лише в тому випадку, якщо вони є допустимими доказами.
Так, показання свідка не є допустимим доказом, якщо його не попередили про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдиві показання, а також якщо не було встановлено його особу належним чином або не приведено до присяги. Відсутність цих процесуальних гарантій робить докази неприпустимими.
Судом першої інстанції правомірно відхилено письмові пояснення від 07 грудня 2018 року (не є протоколом допиту свідка), заяву від 10 жовтня 2019 року (надану позивачем), оскільки вони не є допустимими доказами, через відсутність попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за надані свідчення.
За таких обставин суд констатує, що не є доведеними твердження контролюючого органу про те, що ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» має ознаки фіктивного підприємства, було зареєстроване на особу, яка заперечувала свою причетність до діяльності товариства.
Судова колегія звертає увагу, що висновки акта перевірки переважно ґрунтуються виключно на оцінці наявної в базах даних інформації та на суб'єктивних припущеннях, що не є достатнім для об'єктивного встановлення дійсних обставин.
Так, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку. Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30.09.2021 у справі №400/1986/19.
Разом з тим нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.
Окрім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також варто зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.
Вищевикладені пояснення позивача у поєднанні з наданими первинними документами підтверджують реальність господарських операцій по відносинам із контрагентом.
Щодо доводів апелянта про те, що до перевірки не надано ліцензій, які б підтверджували право ТОВ «Київ-Євро Білд Груп» на виконання даного виду робіт, судова колегія зазначає, що у ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» наявна ліцензія на виконання будівельних робіт, для отримання якої у Державній архітектурно-будівельній інспекції України вимагається наявність матеріального та людського ресурсу відповідної кваліфікації (т.2, а.с.69).
Ненадання ліцензії ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» не стосується безпосередньо позивача, а відповідач мав можливість перевірити її наявність у загальнодоступних джерелах.
Доводи апеляційної скарги про те, що не встановлено відповідність господарських операцій економічному змісту (відсутність ділової мети), суд апеляційної інстанцїі оцінює критично, оскільки відповідно до матеріалів справи, укладенню позивачем договору підряду із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» передувало укладення договорів підряду на будівництво між ТзОВ «А-БУД» (підрядник) та ТзОВ «Сучасна архітектура міста» (замовник) від 02 березня 2017 року №6-02/03/2018, від 26 лютого 2018 року №5-26/02/2018, від 02 травня 2018 року №10-02/05/2018, від 17 липня 2018 року №11-107/2018, якими передбачено виконання підрядником за завданням замовника власними або залученими силами роботи з нового будівництва бетонної частини виробничого приміщення на земельній ділянці по вулиці Михайлівській, 52А в селі Барахти Васильківського району Київської області, виконання робіт по монтажу кровельної частини із профнастилу, виготовлення і монтажу планок стиків, кутів стіни із сандвіч-панелей і відливів цоколя.
Виходячи із зазначеного, ТзОВ «А-БУД» як підрядник уклав договір на виконання окремих будівельних робіт із ТзОВ «Київ-Євро Білд Груп» як субпідрядником на об'єкті будівництва виробничого приміщення на земельній ділянці по вулиці Михайлівській, 52А в селі Барахти Васильківського району Київської області.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26 грудня 2019 року №2012615572, №2022615572, №2032615572 не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить судові витрати покласти на Головно управління ДПС у м. Києві.
Позивач на підтвердження наданих адвокатом послуг правової допомоги у суді апеляційної інстанції надав:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10345/10;
- ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1985681;
- платіжну інструкцію №7823 від 22.08.2025;
- акт приймання-передачі від 27.08.2025 про наданих правничої допомоги згідно договору №09/25 від 21.03.2025;
- додаток №2 до договору №09/25 про надання правничої допомоги від 21.03.2025;
- рахунок №25 від 12.08.2025.
Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідачем заперечення до суду апеляційної інстанції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не подано.
В судовому засіданні представник контролюючого органу усно заперечив щодо стягнення витрат на правчину допомогу.
Колегія суддів зауважує, що представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на 12 сторінках тексту, який фактично відтворює позицію позивача, викладену у позовній заяві, що не потребувало глибокого вивчення правової бази та судової практики, а також не вимагало від представника позивача, який є фахівцем в галузі права, значних зусиль під час підготовки до розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У зазначеному відзиві містяться фактичні обставини справи та цитування висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у поєднанні з доводами, які були викладені у позовній заяві.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, а також виконаної адвокатом роботи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат в розмірі 4000, 00 грн.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №640/8269/20 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на Товарситва з обмеженою відповідальністю «А-БУД» (03068, м. Київ, вул. Радищева, буд.3, код ЄДРПОУ 35726968) понесені судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 (чотири тисячі) 00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
Є.І.Мєзєнцев