Справа № 620/4201/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Міністерства у справах ветеранів України заяву про встановлення факту безпосередньої участі її сина ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Заява задоволена не була.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_2 , який був сином ОСОБА_1 .
Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ворожого обстрілу військами російської федерації під час повномасштабного вторгнення на територію України.
На час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов'язки з охорони водопровідної насосної станції № 2 Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради.
За фактом його смерті було проведено спеціальне розслідування та складено акт за формою Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.06.2022 року.
На підставі вказаного акта службового розслідування Управлінням поліції охорони в Чернігівській області 30.08.2024 року було видано довідку про те, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави ту зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На адресу Мінветеранів надійшла заява ОСОБА_1 від 31.05.2024 року (№ С-3322 від 04.06.2024 року, додаток 1) про встановлення факту безпосередньої участі її сина ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Мінветеранів листом від 10.06.2024 року № 9398/4/5.1-24 надало Позивачці розгорнуту відповідь, в якій зокрема зазначено, що у порушення вимог чинного законодавства до заяви не додано перелік необхідних документів, на підставі яких можна зробити висновок про факт загибелі ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у заходах, або відповідне рішення суду.
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про адміністративну процедуру" заяву було залишено без руху.
У подальшому, до Мінветеранів повторно надійшла заява ОСОБА_1 (на виконання листа Мінветеранів від 10.06.2024 року) від 30.08.2024 року (№ С-5693 від 13.09.24 року,) про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 .
Мінветеранів винесло подані Позивачем матеріали на засідання міжвідомчої комісії.
Міжвідомча комісія, на своєму засіданні 05.09.2024 року, розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення (копія витягу з протоколу № 6 від 05.09.2024 року) відмовити у встановленні факту безпосередньої участі у заходах ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю документів, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах, відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 року № 685 (далі - Порядок № 685).
Мінветеранів листом від 20.09.2024 року № 16113/1.3/5.1-24 повідомило ОСОБА_1 про прийняте 05.09.2024 року міжвідомчою комісією рішення.
На адресу Мінветеранів надійшла заява ОСОБА_1 від 25.12.2024 року (вх. № С-41 від 02.01.2025 року) про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 .
Мінветеранів листом від 09.01.2025 року № 441/1.3/3.1-25 надало Позивачці обґрунтовану та розгорнуту відповідь, зокрема зазначило, що у разі наявності документів, передбачених Порядком № 740, рекомендує звернутися до місцевого органу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (внутрішньо переміщених осіб).
Після чого, на адресу Мінветеранів надійшла заява Позивачки від 03.03.2025 року (вх. № С-2302 від 06.03.2025 року) щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Мінветеранів розглянуло дану заяву та листом від 04.04.2025 року № 7121/1.3/3.2-25 надало Позивачці розгорнуту відповідь, в якій повідомило, що в переліку документів, надісланих Позивачем, відсутнє посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України, а також те, що заява, подана Позивачем про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) не за формою, передбаченою чинним законодавством. У зв'язку із чим, відповідно до статті 43 Закону України "Про адміністративну процедуру" заяву Позивача залишено без руху.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551) визначені різні категорії осіб, які належать до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до частини другої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року № 740 (далі - Порядок № 740).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 740 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ.
Згідно із абзацом десятим підпункту 4 пункту 4 Порядку № 740, підставою для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема для заявників з числа членів сімей осіб (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ:
- свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім;
- документи про безпосереднє залучення особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів, про виконання особою мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень, документи, що підтверджують виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційних завдань (замовлень), а також документи, що були підставою для прийняття керівником підприємства, установи і організації рішення про направлення особи у таке відрядження;
- висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти).
Згідно пункту 5 Порядку № 740 для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву:
- у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв'язку або через центр;
- в електронній формі заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ, засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 740 рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).
Щодо порядку встановлення факту про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2023 року № 685 затверджено Порядок встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Порядок № 685).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 685, дія цього Порядку поширюється на:
1) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (пункт 16 частини другої статті 7 Закону).
2) членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 6 частини першої статті 10- Закону).
Згідно із пунктом 3 Порядку №685 рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, приймається міжвідомчою комісією з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - безпосередня участь у заходах), деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Мінветеранів.
Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджує Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, МОЗ, Національної поліції, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, СБУ (за згодою), Служби зовнішньої розвідки (за згодою). Також можуть включатися фахівці інших державних органів (за згодою їх керівників) та представники громадських організацій (за згодою).
Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 685 міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту безпосередньої участі у заходах у разі, коли відсутні документи, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах, або в поданих документах відсутні докази, які підтверджують факт безпосередньої участі у заходах.
Згідно з документами, доданими до заяви Позивача, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області.
Відповідно до Положення про міжвідомчу комісію з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - міжвідомча комісія), затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 16.08.2023 року № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2023 року за № 1626/40682, на міжвідомчу комісію покладено прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах .
Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу ІІ Положення № 199 основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для:
1) осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону.
Таким чином, питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону, не належить до повноважень міжвідомчої комісії.
Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 199 передбачено, що міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту безпосередньої участі у заходах на підставах визначених пунктом 9 Порядку № 685.
У разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, Мінветеранів повертає ці документи заявнику.
Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема, сім'ї працівників установ, організацій, які залучалися до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час здійснення заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення заходів.
Порядком надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740, визначено, що підставою для надання статусу вищезазначеній категорії осіб є:
- свідоцтво про смерть;
- документи про виконання особою мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у здійсненні заходів;
- висновок судово-медичної експертизи.
Отже, у разі, наявності зазначених вище документів, Позивачці потрібно звернутись до місцевого органу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб).
У позовній заяві заявлена вимога визнати бездіяльність Мінветеранів щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту безпосередньої участі її сина у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України протиправною.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року про встановлення факту безпосередньої участі сина ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Міністерством у справах ветеранів України була розглянута і по ній прийняте обгрунтоване рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.