Справа № 320/31175/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
за участі секретаря Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Міністерства енергетики України, третя особа - Державне підприємство зовнішноекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Харківська обласна військова адміністрація, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, Акціонерне товариство "Харківобленерго", Акціонерне товариство "Українська залізниця" у особі Харківського регіонального відділення "Енергозбут" про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту та зобов'язання вчинити дії, -
Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики України, третя особа - Державне підприємство зовнішноекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Харківська обласна військова адміністрація, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, Акціонерне товариство "Харківобленерго", Акціонерне товариство "Українська залізниця" у особі Харківського регіонального відділення "Енергозбут", в якому з урахування заяви про зміну позовних вимог просило:
- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307 «Про визнання таким, що втратив чинність наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» з моменту набрання рішенням законної сили;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо прийняття нормативно-правового акту, який містить: заборону, у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, відключення від електричної енергії, без погодження відповідною військовою адміністрацією, споживача який є об'єктом, що забезпечує водопостачання; обов'язок Постачальника «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснювати постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що в умовах воєнного стану, внаслідок акту неналежного урядування скасовано Наказ Міненерго від 13.04.2022 №148, який містив норми, що забезпечували заборону відключення позивача від систем електропостачання без погодження з військовою адміністрацією та реальне безперебійне постачання електричної енергії на об'єкти водопостачання та водовідведення, що розташовані на прифронтовій території, в т.ч. для виконання мобілізаційного завдання покладеного на позивача у цій справі. Апелянт зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушення норм процесуального права, має місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Представник Міністерства енергетики України у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що метою прийняття Наказу № 148 було тимчасове врегулювання питання щодо особливостей постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії. Позивач використовуючи Наказ № 148 значно збільшив свою заборгованість перед енергопостачальником, хоча Наказ № 148 не звільняв споживачів від оплати за отриману електроенергію.
Представник відповідача вказав, що у разі визнання таким, що втратив чинність наказу Міненерго від 10.10.2023 № 307 чи його скасування, не поновлює дію наказів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким наказом.
Представник АТ "Харківобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що оскаржуваний наказ Міністерства енергетики України № 307 від 10.10.2023, прийнятий належним суб'єктом та у спосіб встановлений законом. Прийняття Міністерством енергетики України наказу № 307 від 10.10.2023 про втрату чинності раніше виданого ним наказу від 13.04.2022 № 148 з обмеженням його дії певними обставинами, належить до дискреційних повноважень органу виконавчої влади та є справедливим, неупередженим і добросовісним. Прийняття Міністерством енергетики України наказу № 307 від 10.10.2023 не порушує законних прав і інтересів позивача, не ставить його у гірше становище ніж інших учасників енергоринку (не дискримінує) та водночас, забезпечує дотримання оптимального балансу між приватним та суспільним (публічним) інтересом. АТ «Харківобленерго» є оператором системи розподілу на території Харківської територіальної громади та м. Харкова, як і позивач, також відноситься до підприємств критичної інфраструктури, та не є кредитною установою чи фінансовим фондом, який може тривалий час за власний рахунок покривати витрати на надання послуги іншого суб'єкта господарювання, які складають майже 40% собівартості такої послуги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року заяву представника позивача Комунального підприємства "Харківводоканал" - Почуєва Володимира Анатолійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У судове засідання, призначене на 29 жовтня 2025 року, представник позивача на відеоконференцзв'язок не вийшов.
Представники ДП зовнішноекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Харківської обласної військової адміністрації, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, Акціонерного товариства "Українська залізниця" у особі Харківського регіонального відділення "Енергозбут", будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представники Міністерства енергетики України та АТ "Харківобленерго" в судовому зазіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без представника позивача та інших третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2022 року Міністерством енергетики України прийнято Наказ № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (далі - Наказ Міненерго №148).
Пунктом 1 Наказу Міненерго №148 затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (далі - Положення №148).
У пункті 7 Положення №148 передбачено гарантії того, що Постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».
Пунктом 8 Положення №148 встановлено, що відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) об'єкти, які перебувають на території (області, району, об'єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об'єкта споживача у разі ризиків використання такого об'єкта державою-агресором.
Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт;
2) учаснику роздрібного ринку електричної енергії забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об'єкта споживача у разі, якщо об'єкт споживача забезпечує роботу:
органів державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи судової влади тощо);
військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
військових частин та територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки (в тому числі об'єкти, що використовуються для територіальної громади в умовах воєнного стану);
телекомунікацій та зв'язку;
закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності;
об'єктів ДСНС;
об'єктів, що забезпечують тепло-, газо-, електро- та водопостачання;
установ та органів юстиції;
правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів прокуратури, СБУ);
підприємств повітряного, водного, автомобільного та залізничного транспорту;
інших об'єктів, визначених відповідною військовою адміністрацією, у тому числі які виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва, ремонту та постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки, спеціальних комплектувальних виробів, а також виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва та постачання матеріально-технічних засобів, а також ті, які використовуються для надання життєво важливих послуг для населення, задіяні у сфері забезпечення продуктами харчування, лікарськими засобами, споживчими та побутовими товарами.
Учасник роздрібного ринку та оператор системи забезпечують зберігання та обробку інформації щодо таких об'єктів з додержанням вимог нормативно-правових актів щодо захисту інформації з обмеженим доступом.
Отже вказаним Положенням №148 заборонялось відключення від електропостачання споживачів, таких як КП «Харківводоканал», в тому числі, у зв'язку з наявністю заборгованості, без відповідного погодження з військової адміністрацією, та передбачено, що постачання електроенергії на період дії воєнного стану здійснюється на підставі договору укладеного з Постачальником останньої надії - ДПЗД «Укрінтеренерго».
В подальшому Міністерством енергетики України наказ №307 від 10.10.2023 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року № 148".
Тобто наказ Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року № 148, визнано таким, що втратив чинність.
Позивач, вважаючи наказ Міністерства енергетики України №307 від 10.10.2023 протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту в частині визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивач просить, без законного обґрунтування, виконати його вимогу щодо зобов'язання Міненерго прийняти новий нормативно-правовий акт, тобто, фактично просить суд втрутитись в роботу центрального органу виконавчої влади, що в свою чергу може призвести до порушення принципу розподілу влади, та перебрати на себе дискреційні повноваження органу виконавчої влади. Отже позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають, оскільки суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача - зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрало Міненерго, кожен з них буде законним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно частин 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII.
Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 5 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, у сфері електроенергетики належать розроблення і затвердження правил безпеки постачання електричної енергії та здійснення моніторингу безпеки постачання електричної енергії.
Частиною 2 статті 5 Закону № 2019-VIII передбачено, що формування та реалізацію державної політики в електроенергетиці здійснюють:
1) Кабінет Міністрів України,
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі,
3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики,
4) інші органи державної влади відповідно до законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
Частинами першою, третьою статті 3 вказаного Закону передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3166-VI, міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.
З наведеного слідує, що Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження щодо формування та реалізації державної політики у певній сфері як безпосередньо (власними актами), так і через діяльність (у тому числі акти) відповідного міністерства.
Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 затверджено Положення про Міністерство енергетики України.
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Міністерство енергетики України (Міненерго) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:
- формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс);
- формування та реалізацію державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів газового палива та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання, а також на ринку природного газу.
Таким чином органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, в електроенергетичному комплексі є Міненерго.
Згідно з пунктом 8 Положення № 507 Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міненерго, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти Міненерго підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Міненерго, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Необхідно зазначити, що для оцінки повноважності Міненерго видати спірний наказ вирішальне значення має те, що він був виданий в умовах особливого періоду - дії правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації (абзац п'ятий статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII). Зокрема, відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Закон України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» від 02.11.2006 № 307-V (далі - Закон № 307-V) покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі (тобто на Міненерго) повноваження забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, технічного прикриття та відбудови його об'єктів в особливий період (частина друга статті 11), у тому числі розроблення документів і заходів щодо забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу в особливий період, а також прийняття відповідних нормативно-правових актів (стаття 12 Закону № 307-V).
Згідно із частиною восьмою статті 16 Закону № 2019-VIII у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Таким чином, обсяг повноважень Міненерго в особливий період істотно розширюється порівняно з мирним часом.
Таке розширення повноважень Міненерго в особливий період (під час дії правового режиму воєнного стану), як і розширення повноважень інших органів влади України, відповідає правовій сутності воєнного стану, який стаття 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (далі - Закон № 389-VIII) визначає як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Оскільки функціонування паливно-енергетичного комплексу і, зокрема, електроенергетики відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки та відсічі збройній агресії (як засвідчили події осінньо-зимового періоду 2022-2023 років), тим самим обґрунтовується розширення повноважень Міненерго щодо забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу в умовах воєнного стану; це підтверджується підпунктом 50 пункту 4 Положення № 507.
Судом встановлено, що 27.03.2022 на адресу Міністерства енергетики України надійшло доручення Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля від 26.03.2022 № 8068/1/1-22 до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП, Регулятор) від 25.03.2022 № 2050/20/7-22, яким зобов'язано невідкладно розглянути питання щодо врегулювання проблемних питань викладених у листі, а саме, забезпечення постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії з визначеними особливостями в умовах воєнного стану та гарантій наявності постачальника у споживача, диференціації підходу до питань визначення обсягів спожитої електричної енергії та процедури припинення електропостачання у разі відсутності оплати, в тому числі з урахуванням забезпечення функціонування критичної інфраструктури та об'єктів, які забезпечують обороноздатність країни на усій території, на територіях тимчасово окупованих, на яких ведуться (велись) бойові дії та підконтрольних Україні.
У зв'язку зі ситуацією в країні (активної фази війни з агресором, ведення бойових дій в окремих регіонах України, а також вимушеного переселення громадян із особливо небезпечних регіонів країни) за підсумкам перших тижнів збройної агресії російської федерації проти України спостерігалось суттєве (до 50-70%) зниження розрахунків за електричну енергію, у тому числі на територіях, які перебувають під контролем України. Такий рівень розрахунків ставив під загрозу належне функціонування енергосистеми України. Також були випадки припинення діяльності певних постачальників.
Таким чином, виникла необхідність створення умов для підвищення рівня розрахунків споживачами та вирішення питання заміни неспроможних виконувати свої зобов'язання постачальників більш надійними та спроможними функціонувати в умовах війни та без суттєвих економічних наслідків для споживачів.
Зокрема, НКРЕКП на виконання доручення Прем'єр-міністра України направило листом від 09.04.2022 № 466/20/5-22 на адресу Міненерго проект наказу «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» з додатком «Особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» та просило розглянути проект і прийняти його для врегулювання проблемних питань, що склались на роздрібному ринку електричної енергії в період воєнного стану.
З метою відновлення економічних засад функціонування роздрібного ринку електричної енергії для забезпечення стабільної роботи енергетичної системи України, як однієї з ключових галузей країни, а також налагодження діяльності суб'єктів господарювання, що провадять ліцензовану діяльність з розподілу, передачі та постачання електричної енергії, та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії під час дії воєнного стану, Міненерго прийнято наказ від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (далі - Наказ 148), який був опрацьований з учасниками ринку електричної енергії та з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Отже, метою прийняття Наказу № 148 було тимчасове врегулювання питання щодо особливостей постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що судом першої інстанції дані підстави не були встановлені.
Щодо підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі Фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (зі змінами) передбачено окреме врегулювання питань щодо особливостей роботи ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.
Оскільки окремі питання нормативно-правового регулювання Наказу № 148 та нормативно-правових актів Регулятора дублюються, Наказ № 148 втратив свою актуальність.
Відповідач зазначив, що окремі споживачі, серед яких позивач, використовуючи норми Наказу № 148 значно збільшили свою заборгованість на ринку електричної енергії, що свідчить про систематичне нарощування заборгованості та не виконання договірних зобов'язань підприємствами, відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
З урахуванням наведеного, оскільки подальша дія Наказу № 148 була недоцільна для забезпечення безпеки постачання електроенергії споживачам відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та втратила свою актуальність, Міністерством енергетики України було видано наказ від 10.10.2023 № 307 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року № 148».
Вказаний наказ у відповідності до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Постанова КМУ), Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.10.2023 за № 1859/40915.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі апелянтом не зазначено жодних мотивів щодо порушення процедури при прийнятті відповідачем спірного наказу, які впливали б на оцінку його законності.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний від 10.10.2023 № 307 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року № 148» прийнятий відповідачем в межах повноважень, тому доводи скаржника про відсутність у відповідача повноважень на прийняття спірного наказу є необґрунтованими.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Фактично позивач просить суд визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307 маючи на меті те, що скасування зазначеного нормативно-правового акту, яким в свою чергу визнано інший акт таким, що втратив чинність, «автоматично» призведе до поновлення дії попереднього акту, а саме: Наказу Міненерго №148.
В пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія наказу Міністерства енергетики України поновлюється шляхом прийняття відповідного наказу, або із зазначенням в тексті наказу про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міненерго чи про його скасування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що скасування оскаржуваного наказу не призведе до поновлення дії наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», з чим позивач пов'язує відновлення своїх прав.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, отже у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307 «Про визнання таким, що втратив чинність наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» з моменту набрання рішенням законної сили належить відмовити.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття нормативно-правового акту, суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають, оскільки суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрало Міненерго, кожен з них буде законним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За приписом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29.10.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких