Справа № 580/1397/25 Головуючий у 1-й інстанції: Янківська В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" про стягнення податкового боргу, -
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- стягнути кошти з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (код ЄДРПОУ 31082518) та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів по ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 400 267,40 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 394 282,00 грн., як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у вказаній частині відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23.01.2001 за № 10221070004 000003 (код ЄДРПОУ 31082518), юридична адреса: 19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Січова, буд. 22, перебуває на податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками, як платник податків за основним місцем обліку з 01.01.2022.
Згідно з довідкою про стан податкового боргу від 05.02.2025 №1635/6/31-00-13-01-06 станом на 05.02.2025 за ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" обліковується податковий борг у загальному розмірі 400 267,40 грн., а саме:
- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (ккдб 14010100) у сумі 399 457,40 грн.;
- з податку на прибуток приватних підприємств (ккдб 110211000) у сумі 810,00 грн.
Вказана сума податкового боргу також підтверджується розрахунком боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), розрахунком боргу з податку на прибуток приватних підприємств, витягами з інтегрованої картки платника податків.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 400 267,40 грн. обумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові зобов'язання, що є предметом стягнення у справі, є узгодженими та несплаченими відповідачем вчасно, а тому підлягають стягненню, докази протилежно матеріали справи не містять.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Додатково зазначив про те, що внаслідок порушення судом першої інстанції принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не було враховано, що відповідачем до відкриття провадження у справі у зв'язку із самостійним виявленням помилок у поданих до контролюючого органу податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2024 року, податковій декларації за листопад 2024 року, податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2024 року (від 11.02.2025), за листопад 2024 року (від 11.02.2025) та грудень 2024 (від 13.02.2025) на підставі яких відповідачем було зменшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, що призвело до зменшення розміру самостійно узгоджених податкових зобов'язань та податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За правилами п. 36.2 ст. 36 ПК України податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
В силу п. 36.3 ст. 36 ПК України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК).
У розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, набуває статусу податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК).
Як встановлено судом першої інстанції, станом на 05.02.2025 за ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" обліковується податковий борг у загальному розмірі 400 267,40 грн, який виник з причини несплати самостійно задекларованих зобов'язань, нарахованих штрафних фінансових санкцій та пені, а саме:
- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) (ккдб 14010100) у розмірі 399 457,40 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 1917/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 27.09.2024 на суму 1020,00 грн, у зв'язку із переплатою у розмірі 546,66 грн, залишок до стягнення становить 473,34 грн; податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 1788/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 27.08.2024, податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 2022/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 10.10.2024; податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 2119/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 25.10.2024; податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 2371/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 21.11.2024; податкового повідомлення-рішення (форма "Н") № 2443/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 29.11.2024; податкової декларації з податку на додану вартість № 9409380013 від 11.01.2025 терміном сплати 13.01.2025; податкової декларації з податку на додану вартість № 9409567852 від 13.01.2025 терміном сплати 14.01.2025; податкової декларація з податку на додану вартість № 9409607229 від 13.01.2025 терміном сплати 14.01.2025; податкової декларація з податку на додану вартість № 9418334918 від 18.01.2025 терміном сплати 30.01.2025.
- з податку на прибуток приватних підприємств (ккдб 11021000) у розмірі 810,00 грн., а саме: податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 1918/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 27.09.2024.
Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з несплатою платником податків узгоджених податкових зобов'язань, було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 04.12.2024 № 0000246-1303-3100, яку було направлено засобами поштового зв'язку та вручено платнику податків з відміткою "за довіреністю" 18.12.2024 та не заперечується відповідачем.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, а також відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем у встановлені законодавством строки податкового боргу в повному обсязі чи зміни його розміру, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу у сумі 400 267,40 грн. є обґрунтованими.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, оскільки не було враховано, що відповідачем, у зв'язку з самостійним виявленням помилок у поданих до контролюючого органу податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2024 року, за листопад 2024 року, за грудень 2024 року, були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2024 року (від 11.02.2025), за листопад 2024 року (від 11.02.2025) та грудень 2024 (від 13.02.2025) колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 07.02.2025 через систему "Електронний суд" подало до Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву, про стягнення податкового боргу з ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор", що станом на 05.02.2025 становив 400 267,40 грн.
Згідно з квитанцією від 07.02.2025 №2642332 про доставку документів до Електронного кабінету користувач ЄСІТС 07.02.2025 о 15:37 год. позовна заява з додатками доставлена до Електронного кабінету ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор".
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №580/1397/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву з усіма доказами на підтвердження фактичних обставин справи.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №580/1397/25 доставлена до електронного кабінету ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" 19.02.2025 о 03:20 год.
Станом на 16.04.2025 (дата ухвалення рішення) відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів, зокрема щодо зміни суми податкового боргу, до суду не надав.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта, щодо неналежного встановлення судом першої інстанції обставин справи.
Стосовно поданих відповідачем до суду уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 11.02.2025 та від 13.02.2025, то суд апеляційної зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що посадові особи товариства не є фахівцями в галузі права, не володіють відповідними знаннями, що позбавляє їх можливості здійснення належного захисту, у зв'язку з чим уточнюючі розрахунки до суду першої інстанції не подавались.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини є виключно суб'єктивними, оскільки у разі відсутності у штатному розписі товариства юриста, посадові особи останнього не позбавлені права отримати необхідну допомогу у фахівця в галузі права чи адвоката.
Оскільки доказів на підтвердження неможливості подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, апелянтом до суду не надано, а тому такі докази судом апеляційної інстанції не приймаються.
Отже, доводи апелянта не спростовують встановлених судом обставин та висновків суду першої інстанції, обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.