30 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 473/4344/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря Мунтян С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.10.2025 року у справі №473/4344/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
21 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №606 від 15.08.2025 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки будучи належним чином повідомленим повісткою) та накладення штрафу у сумі 17000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідач володіє достатніми обліковими даними щодо нього як призовника. Крім того, як стверджував позивач, він не був належним чином повідомлений про необхідність явки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки повістка направлена за місцем його реєстрації, а не за адресою його фактичного проживання.
За наслідками розгляду зазначеної справи Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 03 жовтня 2025 року прийнято судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалюючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що повістка про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надіслана відповідачем за допомогою засобів поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за місцем його реєстрації. Разом з цим, позивач за викликом не з'явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як зауважено судом попередньої інстанції, відповідно до приписів пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, позивач вважається належним чином повідомленим щодо необхідності явки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки поштове відправлення повернулося з відміткою про невручення з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, судом першої інстанції вказано про те, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме не уточнення своїх персональних даних протягом встановленого законом строку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даному випадку відсутні передбачені законом умови, за яких позивач міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Як доводив скаржник, відправлення повістки на адресу його реєстрації мало на меті створення адміністративного правопорушення, оскільки позивач фактично проживає за іншою адресою. При цьому, як наголошував скаржник, зазначена інформація, а саме місце проживання позивача, відома відповідачу, оскільки міститься в особистій справі ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ІНФОРМАЦІЯ_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано колегією суддів та установлено судом першої інстанції, 12 серпня 2025 року молодшим сержантом ІНФОРМАЦІЯ_2 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за №238. (а.с.26-27)
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення за №238, з 4 квітня 1998 року ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , та має військове звання «солдат».
25 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за адресою зареєстрованого проживання повістку про необхідність явки 14.07.2025 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. (а.с.35)
Водночас, у визначений термін ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а про поважність причин неявки не повідомляв.
07.08.2024 року Вознесенським РТЦК винесено постанову №606, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. (а.с.39)
Уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту Закон №2232-XII).
Так, згідно із частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно із рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі по тексту Закон №3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року №352 (далі по тексту Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно із додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - по тексту Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення №154 завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки):
на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву);
на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно до абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У відповідності із статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм законодавства України слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Як убачається з матеріалів справи, фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 210-1 КУпАП, слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію» у зв'язку з неприбуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк і місце, зазначені в повістці №4191520, для уточнення даних. (а.с.35)
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Відтак, оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку.
У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин:
1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Судовою колегією з'ясовано, що 25 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за адресою зареєстрованого проживання ( АДРЕСА_1 ) повістку про необхідність явки 14.07.2025 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. (а.с.35)
В підтвердження даних фактів відповідачем надано суду: копію повістки №4191520, опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, лист національного оператора «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.35-38).
Як установлено апеляційним судом, у даній справі повістка про виклик до ТЦК та СП безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, втім, працівниками пошти проставлено поштовому відправленні відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
Судом першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що задеклароване/зареєстроване місця проживання позивача з 15 березня 1996 року є: АДРЕСА_1 . Лише 21 серпня 2025 року позивач оновив свої облікові дані, за наслідками якого місцем проживання ОСОБА_1 вказано адресу - АДРЕСА_2 . (а.с.14 зворотній бік)
За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем правомірно направлено за зареєстрованим місцем проживання позивача повістку про його виклик, а відмітка про відсутність особи, тобто ОСОБА_1 , за вказаною адресою свідчить про належне підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно до приписів підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
Більше того, безпідставними є доводи скаржника про те, що зазначена вище адреса проживання позивача відома ІНФОРМАЦІЯ_3 ще з 2015 року, адже в підтвердження даних обставин, ОСОБА_1 не надано до суду жодного доказу.
При цьому, судова колегія відхиляє посилання скаржника на те, що відповідачем не доведено необхідність прибуття його для уточнення персональних даних, оскільки предметом спору є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки будучи належним чином повідомленим повісткою.
Крім цього, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки наведені обставини, в силу приписів абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII, не звільняють громадян від обов'язку з'явитися до ТЦК та СП у разі отримання повістки про виклик.
Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
З підстав визначених статті 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу приписів частини 3 статті 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС України не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.10.2025 року у справі №473/4344/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями, є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький