П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5412/25
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 12.03.2025 року № 824/168, яким в призначенні ОГД за його заявою, поданою 08.01.2025 року, відмовлено;
- зобов'язати комісії Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути його заяву із документами про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_2 , пов'язаної із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що після загибелі батька ОСОБА_2 одноразову грошову допомоги у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України призначено батьку загиблого - ОСОБА_2 , який є дідусем позивача. У зв'язку із прийняттям Закону України від 09.12.2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, виплати одноразової грошової допомоги», що набрав чинності 29.03.2024 року, позивач зазначив, що у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, як дитині загиблого військовослужбовця, однак відповідач протиправно відмовляє у призначенні такої виплати.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що чинним законодавством не передбачено повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень Головним управлінням НГУ щодо перерозподілу, призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень. ОСОБА_1 , як повнолітній син загиблого солдата ОСОБА_2 , звернувся з заявою після призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 (батьку загиблого солдата ОСОБА_2 ), та не надав інформацію (документи) про перебування на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 , а також документа підтверджуючого інформацією щодо розподілу вже призначеної одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за взаємною згодою сторін, або інформацію про вирішення спору в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки з дня загибелі не пройшло три роки, одноразова грошова допомога в повному обсязі не виплачена батьку загиблого, у зв'язку зі зміною в законодавстві, яким розширено коло осіб членів сім'ї загиблого, які мають право на ОГД, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю батька.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув батько позивача - солдат ОСОБА_2 , 1973 р.н., помічник начальника військового наряду (кулеметника) 2 відділення 2 патрульного взводу 4 патрульної роти (з КЕОП та ОГП) військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від поранення, що отримано ним 23.02.2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Шипилівка Луганської області у зв'язку із захистом Батьківщини.
Після загибелі ОСОБА_2 за отриманням одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України звернувся батько загиблого - ОСОБА_3 . За результатом розгляду його заяви прийнято рішення, оформлене протоколом від 05.02.2024р. № 429/168, про призначення останньому одноразової грошової допомоги.
24 червня 2024 року позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 НГУ із заявою і доданими документами щодо виплати ОГД у зв'язку із загибеллю(смертю) його батька-солдата ОСОБА_2
27 липня 2024 року позивач отримав лист від командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, яким відмовлено у прийнятті документів, оскільки відсутні підстави для призначення ОГД.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 400/8336/24 зобов'язано командира в/ч НОМЕР_1 НГУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) батька-солдата ОСОБА_2
18 грудня 2024 року позивач повторно звернувся до в/ч НОМЕР_1 НГУ із заявою і доданими документами щодо виплати ОГД у зв'язку із загибеллю(смертю) його батька солдата ОСОБА_2 , для чого просив підготувати та подати висновок з доданими документами Головному управлінню НГУ щодо можливості призначення ОСОБА_1 . ОГД у зв'язку із загибеллю (смертю) батька-солдата ОСОБА_2
08 січня .2025 року командиром в/ч НОМЕР_1 НГУ подано заяву позивача із доданими документами до ГУ НГУ на розгляд комісії ГУ НГУ.
12 березня 2025 року рішенням комісії ГУ НГУ, оформленим протоколом № 824/168, призначення ОГД ОСОБА_1 за заявою, поданою 08.01.2025р., після призначення ОГД батькові загиблого солдата ОСОБА_2 , на виконання вимог п.2 постанови та п. 15 Порядку та умов ( в редакції наказу МВС від 30.09.2024р. № 659) не здійснювати.
Підставою відмови у здійсненні призначення ОГД комісія вказала той факт, що ОСОБА_1 , як повнолітній син загиблого солдата ОСОБА_2 , звернувся із заявою після призначення ОГД ОСОБА_3 ( батьку загиблого солдата ОСОБА_2 ), та не надав інформацію(документи) про перебування на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 , а також документа, підтверджуючого інформацію щодо розподілу вже призначеної ОГД ОСОБА_3 за взаємною згодою сторін, або інформацію про вирішення спору в судовому порядку
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що позивач, як повнолітній син загиблого солдата ОСОБА_2 , звернувся з заявою про призначення ОГД після її призначення ОСОБА_3 (батьку загиблого солдата ОСОБА_2 ), та не надав інформацію (документи) про перебування на утриманні загиблого солдата ОСОБА_2 , а також документа підтверджуючого інформацією щодо розподілу вже призначеної одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за взаємною згодою сторін, або інформацію про вирішення спору в судовому порядку.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»,
Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011, в редакції на дату загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно із довідкою про склад сім'ї загиблого солдата ОСОБА_2 від 04 листопада 2023 року № 40/35/9/1-8432 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 26 жовтня 2023 року № 327 членом сім'ї загиблого вказано: батько - ОСОБА_3 .
У свідоцтві про народження загиблого солдата ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 06 листопада 1983 року в графі «Батьки» зазначено: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 12.04.2018).
Через Державний реєстр актів цивільного стану громадян щодо активного запису відповідачем перевірена наявність дітей, які не досягли повноліття на дату загибелі солдата ОСОБА_2 та встановлено, що загиблий мав одного повнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13 грудня 2023 року № 00042720066).
Тобто, батьку загиблого військовослужбовця, правомірно, у відповідності до приписів ст.16-1 Закону № 2011 призначено одноразову грошову допомогу за загиблого сина.
Законом України від 09.12.2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення, виплати одноразової грошової допомоги», що набрав чинності 29.03.2024 року, статтю 16-1 Закону № 2011 викладено у новій редакції, відповідно до якої право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сімей загиблих (померлих) осіб, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав (п.1, п.4 статті).
З викладеного вбачається, що до 29.03.2024 року право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).
Після 29 березня 2024 року законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484.
Пунктом 15 Порядку та умовами № 484 встановлено, що якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи, що батьку загиблого військовослужбовця (дідусю позивача) правомірно призначено у повному обсязі ОГД, відповідно до чинного на той час законодавства, зміна законодавства на час звернення позивача не може визнавати такі дії відповідача протиправними.
Верховний суд в постанові від 08 жовтня 2024 року по справі № 280/9248/23 зазначив, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні ОГД з підстав не надання позивачем документа, підтверджуючого інформацію щодо розподілу вже призначеної ОГД ОСОБА_3 за взаємною згодою сторін, або інформацію про вирішення спору в судовому порядку, відповідно до пункту 15 Порядку та умовами № 484, відповідач діяв правомірно.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 травня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315,316,321,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко