30 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29693/24
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 за позовом військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, без врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, без врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 14. без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення).
Зобов'язано військову частину здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошовою забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Пре Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідне додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, без врахуванням нових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 в редакції від 30.08.2017, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14, без використання мінімальної заробітної плати та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідне додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем вперше апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано 24.12.2024.
Вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження установлено, що суб'єктом владних повноважень до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
У зв'язку з чим, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1453грн. 44коп.
У зв'язку з не усуненням недоліків (не подання до суду доказів сплати судового збору), ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року у справі №420/29693/24 - повернуто особі, яка її подала.
Означене судове рішення було надіслано в електронні кабінети військової частини НОМЕР_1 та її представника Сиичової Н.В. і доставлено адресатам 14.01.2025 о 16год 17хв, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Отже, ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №420/29693/24 уважається врученою суб'єкту владних повноважень 14.01.2025.
28.10.2025 військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024.
В апеляційній скарзі суб'єктом владних повноважень викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, а також додано платіжну інструкцію №888 від 28.04.2025 про сплату судового збору в сумі 5813грн. 76коп.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду скаржник вказує, що вперше апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано в межах установленого законодавчими приписами строку. Також, скаржник зазначає, що військову частину НОМЕР_1 залучено та вона бере безпосередню участь у здійсненні із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. На думку скаржника, залучення військової частини НОМЕР_1 до забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації є безумовною та достатньою підставою для поновлення процесуального строку.
Надаючи оцінку таким доводам суб'єкта владних повноважень щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства України, слід вказати таке.
Строк на апеляційне оскарження установлено статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Тобто, у даному випадку, строк подання апеляційної скарги становить тридцять днів з дня складання повного судового рішення.
При цьому, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Справу №420/29693/24 Одеським окружним адміністративним судом розглянуто в порядку письмового провадження 25.11.2024.
Означене судове рішення було надіслано в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 та доставлено адресату 25.11.2024 о 16год. 12хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 уважається врученим відповідачу 25.11.2024.
Вперше апеляційну скаргу на рішення окружного адміністративного суду суб'єктом владних повноважень подано 24.12.2024, тобто в межах визначеного приписами чинного процесуального законодавства строку.
Повторно (після повернення апеляційної скарги 13.01.2025 та отримання скаржником відповідного судового акту 14.01.2025) апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 до П'ятого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» подано лише 28.10.2025, тобто через двісті вісімдесят сім днів після отримання ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що отримавши копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги в електронний кабінет 14.01.2025, скаржник лише 28.10.2025 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно, тобто через двісті вісімдесят сім днів після отримання ухвали про повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може свідчити про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
В контексті наведеного слід зауважити, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку.
Також, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено 28.04.2025 (платіжна інструкція від 28.04.2025 №888), проте повторну апеляційну скаргу відповідачем подано лише 28.10.2025.
Між тим, за наявності документа про сплату судового збору безпосередня подача до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, яка є ідентичною первинній, не потребує великої кількості часу.
Неналежна організація роботи у військовій частині НОМЕР_1 не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання відповідачу певних преференцій.
Слід відмітити, що досліджувану заяву скаржника обґрунтовано лише загальними посиланнями на процесуальні приписи, правові висновки суду касаційної інстанції без зазначення конкретних обставин (з підтверджуючими доказами та матеріалами), які дійсно перешкоджали суб'єкту владних повноважень своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.
Натомість, означеного недостатньо для доведення поважних причин, які унеможливлювали своєчасне вчинення необхідних дій для оскарження в апеляційному порядку судового акту.
Скаржником не доведено вчинення усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження того, які саме дії ним вчинялись з метою своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення окружного адміністративного суду.
Крім того, слід врахувати тривалість пропущеного відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який є значним та після отримання ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги становить двісті вісімдесят сім днів.
При цьому, відхиляються доводи скаржника про те, що військову частину НОМЕР_1 залучено та вона бере безпосередню участь у здійсненні із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, оскільки жодних доказів на підтвердження означеного відповідачем до апеляційної скарги не додано.
Також, слід вказати, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обчислення законодавцем до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24.02.2022, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід погодитись, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Беззаперечно обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на касаційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу тощо).
Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб'єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає скаржнику своєчасно скористатись своїм правом на апеляційне оскарження судового акту. Однак, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано.
Слід відмітити, що досліджуване клопотання скаржника обґрунтовано лише загальними посиланнями на процесуальні приписи, без зазначення конкретних обставин (з підтверджуючими доказами та матеріалами), які дійсно перешкоджали суб'єкту владних повноважень своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.
Отже, доводи скаржника про неможливість своєчасно подати дану апеляційну скаргу через введення в Україні воєнного стану і залученням особового складу до виконання бойових завдань у контексті обставин цієї справи є необґрунтованими.
Наведені скаржником доводи не виправдовують безпідставність порушення суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
У досліджуваній ситуації саме пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень вплинула пропуск процесуального строку.
З урахування наведеного, відхиляються посилання суб'єкта владних повноважень про те, що він не зволікав із подання повторної апеляційної скарги.
Отже, за наслідком дослідження наведених військовою частиною НОМЕР_1 в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції доводів суддя-доповідач дійшов висновку, що вони не є поважними, адже не підтверджують належне використання скаржником доступних засобів для оперативного повторного подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, із наданням скаржнику строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку.
Керуючись ст.ст.169, 292, 293, 298 КАС України, суддя-доповідач
Визнати вказані військової частини НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 неповажними.
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 - відмовити.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 за позовом військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №420/29693/24 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій