П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1966/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2025р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000700/2 від 24.12.2024р.;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001354 від 24.12.2024р.;
- стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом позивача ТОВ «ОТОМАН» до Одеської митниці подана митна декларація №24UA500500043911U2 з визначеною декларантом вартістю товару. Проте, за результатами митного оформлення митним органом 24.12.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500500/2024/000700/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001354.
Позивач із вказаними рішеннями митного органу не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню.
Позивач вважає, що вказане свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано противоправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000700/2 від 24.12.2024р..
Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001354 від 24.12.2024р..
Стягнуто на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 844,8грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000грн..
Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості №UА500500/2024/000700/2 від 24.12.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UА500500/2024/000700/2 від 24.12.2024р. слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2024/001354 від 24.12.2024р. суд вважав, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 3.12.2024р. укладено контракт за №06/24 між Фірмою «NEW VERGINA FRUIT MIKE» (Грецька республіка) (Постачальник) та ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Україна) (Покупець).
24.12.2024р. ТОВ «ОТОМАН», який діяв в інтересах позивача відповідно до Договору за №11/06-20 від 11.06.2020р., для здійснення митного оформлення товару: Мандарин свіжий, сорту CLEMENTINES, у пластикових ящиках 2 030 штук, на 26 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торгова марка: немає даних. Виробник: NEW VERGINA FRUIT MIKE. Країна виробництва: Греція (GR), подав до Одеської митниці МД за №24UA500500043911U2.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Одеською митницею відправлено повідомлення декларантові, в якому запропоновано надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МКУ та зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: - відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 3.12.2024р. №06/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2024 №127476 відсутнє посилання на договір(контракт) про перевезення від 12.12.2024 №12/12/24; - в зовнішньоекономічного контракту від 3.12.2024 №06/24 вказуються «постачальник» «NEW VERGINA FRUIT MIKE» , але в інвойсі зазначено SELLER «NEW VERGINA FRUIT SINGLE MEMBER P.C.». Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь на повідомлення відповідача декларантом надіслано лист №24/12-24-2 від 24.12.2024р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 20.12.2024р., розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 21.12.2024р., копія митної декларації країни відправлення №24GREX410100095961 від 21.12.2024р..
24.12.2024р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000700/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001354.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями митного органу та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийнятих спірних рішень, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
У той же час, відповідно до ч.ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, зокрема: відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 МК України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 3.12.2024р. №06/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; - в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2024р. №127476 відсутнє посилання на договір (контракт) про перевезення від 12.12.2024р. №2/12/24; - в зовнішньоекономічного контракту від 3.12.2024р. №06/24 вказуються «постачальник» «NEW VERGINA FRUIT MIKE», але в інвойсі зазначено SELLER «NEW VERGINA FRUIT SINGLE MEMBER P.C.». Митним органом відповідно до п.5 ст.54, ч.3 ст.53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до п. 5 статті 55 Митного кодексу України, враховуючи інформацію викладену у заяві від 24.12.2024 №24/12-24-2 до електронної митної декларації (ЕМД) №5989 (внутрішній номер), що прийнята до митного оформлення 24.12.2024 за №24UA500500043911U2, повідомляємо, що митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення буде скориговано, оскільки декларантом після поданням додаткових розбіжності не скасовані. 24.12.2024р. декларантом ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" було додатково надіслано: калькуляцію б/н від 21.12.2024, прайс лист б/н від 20.12.2024, висновок про вартісні характеристики товару 20-90/12-2024 від 24.12.2024, копія митної декларації країни відправлення від 21.12.2024 №24GREX410100095961, лист від 24.12.2024 №б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. У копії експортної декларації зазначено умови поставки FCA, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Щодо відсутності інформації про вартість упаковки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до розділу А.9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Пунктами 7.1 та 7.2 Контракту від 3.12.2024р. №06/24 передбачено, що Товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню або компенсації не підлягає.
Обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Отже, відповідно до умов зазначеного Контракту обов'язок пакування покладається на Постачальника товару та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Згідно із зовнішньоекономічним договором ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Більше того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої представником декларанта 24.12.2024р., зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Щодо посилань митного органу на те, що в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2024р. №127476 відсутнє посилання на договір (контракт) про перевезення від 12.12.2024р. №2/12/24, як на одну із підстав коригування митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне.
12.12.2024р. між ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (Замовник) та ТОВ «МАГТРАНС» (Перевізник) укладено Договір №12/12/24 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п.1.2 якого Перевізник зобов'язується на підставі транспортного замовлення або іншого подібного документу (доручення, заявки, листа, додаткової угоди та таке інше) здійснити перевезення ввіреного йому вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевезення вантажу здійснювалося відповідно до CMR від 21.12.2024р., вантаж не був застрахований.
Окрім того, з CMR вбачається, що перевезення здійснювалось ТОВ «МАГТРАНС» транспортним засобом р.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
У рахунку-фактурі №127476 вiд 24.12.2024р. вказано про здійснення перевезення товару автомобілем під номером НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , транспортні витрати становлять: м.Ачладохорі (Греція) - п/п.Рені (Україна) - 103 799,17грн.; п/п. Рені (Україна) - м.Одеса (Україна) - 35 866,11грн..
Окрім того, згідно із довідкою за №24/12 від 24.12.2024р., виданою ТОВ «МАГТРАНС», транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем Мерседес НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , за маршрутом (Греція) м.Ачладохорі - м.Одеса (Україна), становлять 139 665,28грн., у тому числі:
- вартість перевезення м.Ачлодохорі (Греція ) - м/п Рені - становить 103 799,17грн.;
- вартість перевезення м/п Рені-м.Одеса (Україна) - становить 35 866,11грн..
Колегія суддів зазначає, що при сукупному аналізі наданих до митного органу документів, можливо здійснити співставлення встановленої інформації та дійти висновку щодо їх прямого зв'язку.
Апеляційний суд звертає увагу, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до оформлення та змісту рахунку на оплату. Тобто, рахунок є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості.
Щодо посилань контролюючого органу, що в зовнішньоекономічному контракті від 3.12.2024р. №06/24 вказується «постачальник» «NEW VERGINA FRUIT MIKE», але в інвойсі зазначено SELLER «NEW VERGINA FRUIT SINGLE MEMBER P.C.», судова колегія зазначає, що з інвойсу №007 від 21.12.2024р. вбачається, що він виписаний на підставі Контракту від 3.12.2024р. №06/24, укладеного з Фірмою «NEW VERGINA FRUIT MIKE» (Грецька республіка).
Колегія суддів зауважує, що позивачем надавався лист №1 від 16.12.2024р., яким повідомлялось, що NEW VERGINA FRUIT MIKE та NEW VERGINA FRUIT SINGLE MEMBER P.C. - це одна й та сама юридична особа, тобто назва компанії у Грецькій Республіці - «NEW VERGINA FRUIT MIKE», а у перекладі англійською мовою - «NEW VERGINA FRUIT SINGLE MEMBER P.C.».
Окрім того, суд першої інстанції слушно вказав, що про вірність вказаної інформації свідчить також та обставина, що Контракті від 3.12.2024р. №06/24 та інвойсі зазначені одні й ті самі банківські реквізити IBAN та SWIFT, а також номер платника податку на додану вартість (VAT).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вказану підставу для коригування митної вартості необґрунтованою.
Щодо твердження відповідача, що у копії експортної декларації зазначено умови поставки FCA, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, апеляційний суд зазначає, що базисом постачання товару було визначено FCA Achladochori (інвойс №007 від 21.12.2024р.). Тобто, портом відправки згідно із базисом постачання є місто Achladochori (Грецька Республіка).
При цьому, колегія суддів зауважує, що географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів ст.53 МК України.
Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МКУ, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану у митних деклараціях.
Що стосується обраного митним органом методу митної вартості, то судова колегія зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За змістом ст.64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 4.09.2018р. у справі №818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
При цьому, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару, не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Дунайська імпортна компанія», визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500500/2024/000700/2 від 24.12.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2024/001354 від 24.12.2024р..
Щодо незгоди апелянта із визначеною судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження доказів понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: договір про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 1.04.2024р., замовлення №24UA500500043967U0/094 від 16.01.2025р., додаткова угода №24UA500500043967U0/094 від 16.01.2025р., акт наданих послуг №24UA500500043967U0/094 від 16.01.2025р..
Із Додаткової угоди №24UA500500043967U0/094 від 16.01.2025р. до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 1.04.2024р. про надання юридичних послуг вбачається, що вартість послуги з підготовки та подання позову становить: 95 134,73грн. (ціна позову) х 5% = 4 756,74грн, а оскільки добуток менше 5 000грн., то вартість послуги округляється до 5 000грн..
Крім того, п.2 вказаної Додаткової угоди передбачено, що Сторонами погоджено, що винагорода за послуги, передбачені п.1 цієї Додаткової угоди, буде сплачена Адвокату відповідно до п.5.4 Договору. Тобто, Сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату такої винагороди після набрання законної сили рішенням, ухваленим судом на користь Клієнта в справі, ведення якої здійснював Адвокат.
Судова колегія зазначає, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Євпопейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, з урахуванням клопотання відповідача, стягненню з Одеської митниці на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000грн..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко