П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4/25
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
31 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Миколаївській області № Ф-72762-17-У від 12.09.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана вимога сформована внаслідок наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску. Проте позивач, як особа, що отримує пенсію за вислугу років з 1992 року, звільнений від сплати єдиного соціального внеску. Також зазначає про відсутність у вимозі розрахунку боргу та направлення її на невірну адресу позивач, що вказує на допущені відповідачем суттєві процедурні порушення, які нівелюють законність самої вимоги.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач перебував на обліку як фізична особа підприємець з 26.04.2004 року по 28.01.2019 року на загальній системі оподаткування. Відповідно інформаційної бази даних ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати ЄСВ за 2017 рік - 8448,00 грн; за 2018 рік - 9828,72 грн, всього - 18 276,72 грн, в результаті в автоматичному режимі сформовано оскаржувану податкову вимогу.
Крім того, відповідач наголошує, що до 01.01.2021 року право не сплачувати ЄСВ мали особи з інвалідністю або особи, що досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач не мав інвалідності у 2017-2018 роках та досяг пенсійного віку 27.06.2019 року, тому податкова вимога прийнята правомірно, а нарахована сума податку відповідає вимогам закону.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт наголосив, що з 13.05.2020 року, в результаті внесених змін до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від сплати ЄСВ також звільняються особи, які отримують пенсію за вислугу років. Апелянт отримує пенсію за вислугу років з 1992 року, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Враховуючи положення статті 58 Конституції України, внесені зміни щодо звільнення позивача від сплати ЄСВ мають бути застосовані до правовідносин, які мали місце у 2017-2018 роках.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа підприємець в ГУ ДПС у Миколаївській області, ДПІ у м.Миколаєві (Центральний район) з 26.04.2004 року (дата державної реєстрації 15.04.2004) по 28.01.2019 року на загальній системі оподаткування.
Відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 18276,72 грн, внаслідок чого сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 року №Ф-72762-17-У.
У відзиві зазначено, що за даними інформаційної бази даних ІКС «Податковий блок», ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа підприємець в ГУ ДПС у Миколаївській області, ДПІ у м.Миколаєві (Центральний район) з 26.04.2004 року (дата державної реєстрації 15.04.2004) по 28.01.2019 року, на загальній системі оподаткування.
ОСОБА_1 обліковується з ознакою фізична особа - «пенсіонер, який досяг пенсійного віку», дата встановлення пенсії 27.06.2019 року.
Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника існують такі нарахування:
09.02.2018 - 8448,00 грн - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску №3705578/еv від 09.02.2018 термін сплати 09.02.2018 - за 2017 рік;
19.04.2018 - 2457,18 грн - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам - нарахування єдиного внеску N^6639119/ev від 19.04.2018 термін сплати 19.04.2018 - за 1 кв. 2018;
19.07.2018 - 2457,18 грн - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам - нарахування єдиного внеску №8026563/ev від 19.07.2018 термін сплати 19.07.2018 - за 2 кв. 2018;
19.10.2018 - 2457,18 грн - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам - нарахування єдиного внеску №9422164/ev від 19.10.2018 термін сплати 19.10.2018 - за 3 кв. 2018;
21.01.2019 - 2457,18 грн - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам - нарахування єдиного внеску №696460/ev від 21.01.2019 термін сплати 21.01.2019 - за 4 кв. 2018.
Враховуючи наявність заборгованості в сумі 18276,72 грн в ІС «Податковий блок» в автоматичному режимі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 року № Ф-70284-17.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.12.1996 року по 16.12.2024 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) направлена на вищезазначену адресу місця проживання платника податків засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення та повернута поштовим відділенням №25 м. Миколаєва з відміткою “неправильно зазначена (відсутня) адреса.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Вважаючи протиправною податкову вимогу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час нарахування позивачу податкових зобов'язань, він не був звільнений від сплати ЄСВ.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI.
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної вимоги), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно положень п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (частин7а 4 статті 25 вказаного вище Закону).
Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI (в редакції, що діяла на час нарахування позивачу ЄСВ) особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наданого пенсійним органом розрахунку пенсії ОСОБА_1 , позивачу призначено пенсію за вислугу років з 08.12.1992 року (а.с.53).
Відповідач наводить доводи про те, що фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які отримують пенсію за вислугу років звільняються від сплати єдиного внеску з 01.01.2021 року. До вказаної дати нормативні підстави для звільнення - відсутні.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.
Законом України від 13 травня 2020 року № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" внесено зміни, зокрема, до статті 4 до Закону № 2464-VI " - у частині четвертій цифру "4" замінено цифрами "4, 5", а після слів "отримують пенсію за віком" доповнити словами "або за вислугу років".
Закон набув чинності з 01.01.2021 року.
Отже на час нарахування позивачу податкових зобов'язань (2017-2018 роки) чинне нормативне регулювання не встановлювало для позивача, який отримує пенсію за вислугу років пільги зі сплати ЄСВ.
В аспекті наведеного апеляційний суд звертає увагу, що надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Також, Конституційний Суд України вказав, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки з конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).
Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини не стосуються юридичної відповідальності позивача, оскільки даний спір направлений на вирішення питання наявності чи відсутності у позивач обов'язку зі сплати ЄСВ, тому до спірних правовідносин не застосовується стаття 58 Конституції України.
Враховуючи наявність заборгованості в сумі 18276,72 грн зі сплати ЄСВ за 2017-2018 роки відповідач мав правові підстави для складення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 року № Ф-70284-17.
Відповідно до вимог п. п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, органи доходів і зборів мають право, серед іншого: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Згідно з п. п. 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
З аналізу наведених норм слідує, що фізичні особи-підприємці, у відповідності до приписів спеціального Закону, яким визначено умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов'язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.12.1996 року по 16.12.2024 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) направлена на вищезазначену адресу місця проживання платника податків засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення та повернута поштовим відділенням №25 м. Миколаєва з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про правомірність вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області № Ф-72762-17-У від 12.09.2024 року та дотримання процедури її винесення.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 січня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко