Справа № 285/2448/25
провадження № 3/0285/1273/25
29 жовтня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М., з участю:
захисника особи, відносно якої складено протокол, Радзивіла В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області
за ч.2 ст.123, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
та проживає в АДРЕСА_2 , -
ОСОБА_1 04.05.2025 о 07:13 год в м. Звягель Житомирської області по вулиці Шевченка керував транспортним засобом «Renault Duster» в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом тесту №929, проведеного 04.05.2025 о 07:23 год за допомогою спеціального технічного засобу алкотестеру Драгер 6810. З останнього слідує, що в крові ОСОБА_1 було виявлено 0,62 % проміле алкоголю при допустимій нормі 0,2 % проміле.
Окрім того, ОСОБА_1 у цей же день, час та місці, керуючи вказаним автомобілем здійснив проїзд через залізничний переїзд на заборонений червоний сигнал семафора (світловий або механічний сигнальний пристрій, який використовується для регулювання руху поїздів і автотранспорту на місці перетину залізничних колій із автомобільними дорогами).
В судове засідання ОСОБА_1 в черговий раз не прибув, подавши через свого адвоката заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи зайнятістю по роботі, в задоволенні якого судом було відмовлено.
Захисник пояснив, що ОСОБА_1 вину у проїзді через залізничний переїзд на заборонений червоний сигнал семафора визнає, однак у зв'язку зі спливом строків накладення стягнення просив закрити провадження.
Щодо керування транспортним засобом у стані сп'яніння, то ОСОБА_1 вину не визнає, оскільки в той день не вживав алкоголь. Яким чином Драгер на місці показав у його крові 0,62 % проміле алкоголю, не розуміє, у зв'язку з чим не погодився із цим результатом та разом із поліцією поїхали до лікарні, де двічі продувши у Драгер, останній показав допустиму норму, а саме 0,38% та потім пізніше 0,27%. Як сказав лікар, це статистична і допустима похибка.
Також захисником було зазначено про порушення поліцейськими прав ОСОБА_1 , зокрема протокол за ст.130 КУпАП складався під час повітряної тривоги, чим наражали його на небезпеку. Окрім того, ОСОБА_1 не були озвучені ознаки алкогольного сп'яніння та була порушена безперервність відеозйомки.
Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан сп'яніння.
Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп'яніння.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.123 КУпАП настає за в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений. Заборона руху може відбуватися шляхом горіння забороненого сигналу світлофору, поданням регулювальником жесту про заборону руху, шляхом закриття шлагбауму на переїзді.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.9.а. та п.20.5.в. ПДР, відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин та рух через переїзд забороняється, якщо увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п.п.3, 4 розділу І, п.12 розділу II Інструкції ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №319696 та №319695 від 04.05.2025;
розписками про роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП; інформування його про порядок застосування спеціального технічного засобу та відсторонення від керування транспортним засобом;
направленням ОСОБА_1 на огляд до Звягельської лікарні з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до якого у нього наявна така ознака сп'яніння, як запах алкоголю із порожнини рота;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Драгер 6810 з результатом самого тесту №929, проведеного 04.05.2025 о 07:23, згідно якого у ОСОБА_1 було виявлено 0,62 % проміле алкоголю; від підпису останній відмовився;
даними диску з відеозаписом подій.
Аналізуючи останній, безсумнівно є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 у день, час та місці, зазначені у протоколах, керував транспортним засобом в стані сп'яніння та при цьому здійснив в'їзд на залізничний переїзд на заборонений червоний сигнал.
Так, на відео видно, як автомобіль ОСОБА_1 здійснює проїзд через залізничний переїзд на заборонений червоний сигнал семафора, після чого за ним слідує поліцейський автомобіль для зупинки. Далі відео продовжується в салоні службового автомобіля, де ОСОБА_1 продуває у Драгер, який показує 0,62 % проміле алкоголю. При цьому він заперечує наявність у нього стану сп'яніння, зазначаючи, що пив пиво вчора. Через певний час відео продовжується в лікарні, де разом із поліцейськми ОСОБА_1 продуває у Драгер в присутності лікаря о 8:56 год та він показує 0,38 % проміле алкоголю. Повторний продув у лікарні в Драгер ОСОБА_1 робить о 9:21 год і його показники - 0,27 %.
Порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння, визначеного Інструкцією, встановлено не було. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
З адміністративного матеріалу вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан такого сп'яніння.
Суд вважає слушними доводи адвоката, що при оформленні адміністративних матеріалів під час сигналу «повітряна тривога» поліцейські мають керуватися пріоритетом збереження життя і здоров'я людини. Однак, у цій справі не було встановлено, що протокол за ст.130 КУпАП складався в умовах підвищеного ризику для ОСОБА_1 . Так, з оглянутого відео не вбачається, що останній повідомляв поліцейського про припинення процесуальних дій заради безпеки та хотів пройти в укриття. Інформації, що документ складався саме під час повітряної тривоги, матеріали не містять.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколів щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, натомість відмовився від підпису протоколу за ст.130 КУпАП та підписав протокол за ст.123 КУпАП.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Ситуація, відповідно до якої був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , вимагала від нього надати детальні пояснення щодо інкримінованих йому подій.
З наявних в матеріалах справи доказів, в т.ч. з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 двічі проходив огляд на стан сп'яніння - на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, та у медичному закладі. В обох випадках результат огляд був позитивний - більше 0,2 проміле. Тобто, результати огляду ОСОБА_1 , проведеного на місці зупинки транспортного засобу, підтвердились і при огляді останнього у медичному закладі.
Стосовно доводів захисника про відсутність повного безперервного відеозапису події, то суд звертає увагу на таке.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Окрім того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, він узгоджується з іншими доказами.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що порушень поліцейським принципів правомірної адміністративної поведінки під час складання адміністративних протоколів встановлено не було.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.123, ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначених правопорушень. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Позиція захисника, яку він висловив під час розгляду цієї справи та процесуальна поведінка ОСОБА_1 , розцінюються судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинені правопорушення.
Усі доводи сторони захисту є такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Адміністративні правопорушення, які вчинив ОСОБА_1 , за своїм характером мають велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані сп'яніння або з його ознаками, створює загрозу життю та здоров'ю, як собі, так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху. Те саме стосується і проїзду залізничних переїздів на заборонений сигнал.
Згідно з ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
На момент розгляду протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.123 КУпАП було встановлено, що строк накладення адміністративного стягнення на нього закінчився 04.08.2025, відтак провадження в цій частині підлягає закриттю.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, - що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33, 38, 40-1, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП, та закрити провадження в справі в цій частині у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин