Справа № 296/6900/25
1-і/296/389/25
Ухвала
Іменем України
30 жовтня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060640000410 від 14.05.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, -
Корольовським районним судом м. Житомира розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду від 04.09.2025р. обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 02.11.2025 року (включно), без визначення суми застави. Судове провадження по даній справі не завершено, обвинувачена судом не допитана, по справі оголошено перерву.
Ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор звернувся до суду із письмовим клопотанням, поданим через канцелярію суду 29.10.2025 року, про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, вказавши про наявність визначених в ст. 177 КПК України ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено наступне. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, остання не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштована, не має постійного місця проживання, час від часу проживає у знайомих та на довгий час не затримується на одному місці проживання, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду, не виключається можливість тиску на потерпілого свідків, які є між собою знайомими.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з викладених у ньому підстав.
Потерпілий ОСОБА_4 клопотання прокурора не підтримав.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечив, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, змінивши тримання під вартою на домашній арешт за місцем постійного проживання в с.Стрижівка, про що подав окреме письмове клопотання. Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, має доньку, має місце проживання в с. Стрижівка, ризики прокурором необґрунтовані та жодними доказами не підтверджені, а з плином часу взагалі зменшились.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворювати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд при вирішенні питання, на виконання вимог ст.178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, суспільну небезпеку правопорушення, в якому обвинувачується особа, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватою, задовільний стан здоров'я, офіційно не працює, можливість ухилення від суду та перешкоджати кримінальному провадженню. Обвинуваченою було підтверджено, що ще до взяття її під варту неповнолітня донька з нею не проживала. Квартира в м. Житомирі, яка зазначена в обвинувальному акті як місце проживання, була нею продана, був придбаний будинок в с. Стрижівка, який на даний час потребує ремонту, крім того власником житлового будинку в с.Стрижівка є малолітня ОСОБА_7 , малолітній ОСОБА_8 , малолітній ОСОБА_9 .
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст.197 КПК України, стосовно ОСОБА_6 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення, даних, що характеризують особу останньої, суд не вбачає на час розгляду клопотання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Розглядаючи можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав продовження відносно ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу. Наведені прокурором ризики, що були підставою для обрання ОСОБА_6 даного виду запобіжного заходу, є дійсними та триваючими, не зменшились, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченої.
Приймаючи таке рішення суд також враховує, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачена не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу, виходячи із необхідності забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, відсутність даних про зменшення чи відсутність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, обставин, які б свідчили про те, що на даний час необхідність у раніше обраному запобіжному заході відпала, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд продовжує ОСОБА_6 строк тримання під вартою.
Керуючись ст.29 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 177, 178, 183, 331, 392, 395 КПК України суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в СІЗО Житомирської УВП №8 відносно обвинуваченої ОСОБА_6 строком на 60 днів, а саме по 28 грудня 2025 року (включно), без визначення розміру застави.
В клопотанні сторони захисту про застосування іншого запобіжного заходу - домашнього арешту відмовити.
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_10