Справа № 164/1114/24
Номер провадження 1-кп/167/23/25
29 жовтня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у колегіальному складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030540000245 від 01.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 ,
На розгляді Рожищенського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030540000245 від 01 жовтня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
29.10.2025 року прокурор Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_8 подав клопотання про продовження ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів без зменшення розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 відбуваючи покарання у ДУ «Маневицька виправна колонія №42» на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та продовжив свою злочинну діяльність та вчинив особливо тяжкий злочин. У разі незастосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою надасть йому можливість продовжувати свою злочинну діяльність та вчиняти кримінальні правопорушення.
Враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 10.11.2025 року, а до цього часу розглянути обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні не виявляється за можливе, тому необхідно продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Підстави для зменшення раніше визначеного розміру застави відсутні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, наведених у ньому, та зазначив, що з метою запобігання зазначеним в клопотанні ризикам стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден з м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора і застосувати стосовно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачені: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та їх захисники щодо заявленого клопотання підтримали обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, по 10 листопада 2025 року включно.
За змістом ст.ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші обставини що не перешкоджають застосуванню запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого (підозрюваного), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Із клопотання прокурора вбачається, що у кримінальному провадженні встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, такі як, можливість обвинуваченим ОСОБА_7 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та які на даний час не змінилися, виходячи з наступного.
Рожищенським районним судом Волинської області, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, і зокрема обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, протокольною ухвалою постановлено дослідити весь обсяг доказів і станом на 29.10.2025 року факично не розпочато дослідження доказів: не заслухано показання потерпілих, свідків та обвинувачених, зокрема ОСОБА_7 , який виявив бажання їх надати, не досліджені документи та висновки експертиз.
Тобто в суді на даний час не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування і продовження дії стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яким КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Така обставина може спонукати ОСОБА_7 переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, залякавши їх з метою зміни показів, що викривають останнього у вчиненні злочину, і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Крім того, є ризик того, що у разі незастосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то це надасть йому можливість вчинити інше кримінальні правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Окрім того, суд не знайшов підстав для існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, на який посилається прокурор у своєму клопотанні, оскільки він фактично охоплюється аргументами, наведеними прокурором при обгрунтуванні ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зав'язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Наведені прокурором у клопотанні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на більш м'який.
На думку суду, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також, визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 є достатніми для переконання, що існують передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою та його продовження, і знайшли своє підтвердження у даному судовому засіданні, та які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і будь-який більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам, а тому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Суд на даному етапі судового розгляду не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу і на цих підставах суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , вагомість наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України у сумі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, що становить 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись статтями 176, 177, 183, 193, 194, 197, 199, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_12 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів - до 27 грудня 2025 року включно.
Строк продовження тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали - 29 жовтня 2025 року.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Згідно ч. 7 ст. 182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставу в розмірі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м.Київ МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує, прокурору та/або суду.
В разі внесення застави ОСОБА_7 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити ОСОБА_7 наслідки невиконання покладених зобов'язань: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_7 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_7 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».
Вручити копію цієї ухвали прокурору і обвинуваченому ОСОБА_7 негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата і час оголошення повного тексту ухвали суду: о 12 год 45 хв 30.10.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3