Справа № 159/6134/25
Провадження № 2/159/1993/25
29 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У вересні 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 1001953314501 від 21.08.2021 та № 1011404393 від 11.03.2023 в загальному розмірі 76264,90 гривень.
Ухвалою від 05.09.2025 суд відкрив провадження у справі, визначив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №1001953314501 від 21.08.2021 не визнала, заборгованість за договором № 1011404393 від 11.03.2023 визнала частково. Свою позицію мотивувала тим, що сплатила тіло кредиту за договором №1001953314501 від 21.08.2021 за програмою спрощення з умовою припинення судового спору, тому провадження в цій частині повинно бути припиненим. Також частково погасила заборгованість за договором № 1011404393 від 11.03.2023 в розмірі 5000 гривень, що впливає на остаточний розмір заборгованості.
01.10.2025 суд з урахуванням повідомлених відповідачем обставин витребував у позивача розрахунок заборгованості на час розгляду справи.
09.10.2025 позивач виконав вимоги суду, надав відповідний розрахунок. Підтвердив виконання відповідачем в повному обсязі кредитних зобов'язань за договором №1001953314501 від 21.08.2021.
Також представник АТ «ПУМБ» подав заяву про зменшення позовних вимог, просив дострокового стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1011404393 від 11.03.2023 на суму 55 735,36 грн, з яких 41487,35 грн тіло кредиту, 8,65 грн проценти, 14239,36 грн комісія.
В обґрунтування позовних вимог посилався на отримання ОСОБА_1 11.03.2023 на підставі укладеного з АТ «ПУМБ» в електронній формі Договору комплексного банківського обслуговуванняфізичних осіб № 1011404393 від 11.03.2023 коштів в розмірі 41487,35 грн на умовах строковості, платності і поворотності. Кредит наданий з метою погашення іншої заборгованості, на строк 36 місяців, під 0,01 % річних, зі сплатою щомісячної комісії в розмірі 1,4% від суми кредиту, тобто 580,82 грн. Сторонами був узгоджений графік повернення кредиту. У зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань Банк просив стягнути кредит достроково.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася (рекомендоване повідомлення R№ 06 7013361301 з відміткою про вручення 13.10.2025), заперечень щодо зменшених позовних вимог не подала.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 29.10.2025.
Суд встановив, що 11.03.2023 шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорту споживчого кредиту укладений з АТ «ПУМБ» договір №1011404393 від 11.03.2023.
За умовами Договору відповідачу наданий споживчий кредит за програмою «Рефінансування» з цільовим призначенням - погашення заборгованості за основним договором №1002013644801 (п.9). Сума кредиту - 41 487,35 грн., строк - 36 місяців, розмір процентів - 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту щомісячна 580,82 грн (1,4% від суми кредиту).
Для повернення кредиту визначений графік щомісячних платежів за період з 11.03.2023 до 11.03.2026 в розмірі 1733,42 грн.
ОСОБА_1 підписала договір ОТР-паролем, отриманим на номер мобільного телефону, вказаного у Заяві на приєднання. При підписанні договору вказала паспортні дані, ідентифікаційний код (а.с.6-7).
Аналогічним чином відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування (а.с.8).
Факт перерахування кредитних коштів в сумі 41487,35 гривень на обумовлений в Договорі банківський рахунок підтверджений платіжною інструкцією №TR.63219859.25982.25578 (а.с.23).
Згідно з розрахунком Банку ОСОБА_1 станом на 06.10.2025 внесла лише один платіж - 11.09.2025 в розмірі 5000 грн, який зарахований на погашення тіла кредиту.
Відтак на час розгляду справи заборгованість за тілом кредиту складає 36487,35 грн, за процентами 10,35 грн, за комісією - 14239,36 грн, всього 50 737,06 грн.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов належить задовольнити частково з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( стаття 642 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3, 11 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору проходила ідентифікацію за ідентифікаційним кодом, паспортними даними, номером мобільного телефону.
Відповідач, підписавши вказаний договір, не лише погодила умови договору, але й скористалася кредитом, який перерахований на вказаний нею картковий рахунок,та здійснила платіж на його повернення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи доведено, що відповідач взяла на себе зобов'язання за кредитним договором, порушила його умови та допустила виникнення заборгованості.
Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач отримавши кредит 11.03.2023 і будучи зобов'язаною з 11.04.2023 сплачувати щомісячний платіж в розмірі 1733,42 грн (1152,26 грн на повернення тіла, процентів і 580,82 грн комісії), вперше відповідач сплатила кошти після відкриття провадження у справі 11.09.2025 в розмірі 5000 грн, які зараховані на повернення тіла кредиту.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки зокрема визначені договором, тобто право позивача вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту і процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з розрахунком позивача станом на 06.10.2025 заборгованість складає 36487,35 грн тіло кредиту, 10,35 грн проценти (проценти нараховані в межах строку кредитування)
Відповідач всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України зазначений розмір заборгованості не спростувала, тому в цій частині позов належить задовольнити.
Окрім тіла кредиту і процентів позивачем заявлено до стягнення 14239,36 грн комісії.
Вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають, оскільки умови кредитного договору № 1011404393 від 11.03.2023 в редакції, запропонованій Банком є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, статі 8 Закону, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Слід враховувати, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність послуг, пов'язаних наданням кредиту.
До безоплатних згідно зі статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» віднесено надання на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 сформувала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі встановлено, що у п.5 заяви №1011404393 від 11.03.2023 зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, а в графіку платежів - 580,82 грн щомісяця. Проте не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія.
АТ «ПУМБ» не надало суду доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Не можуть слугувати підставою для стягнення комісії приписи п. 5.7.3 розділу 5 «Умови надання споживчого кредиту», де зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.
Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Відтак у стягненні комісії необхідно відмовити.
За наведених обставин загальний розмір задоволених судом позовних вимог складає 36497,70 грн, з них 36487,35 грн тіло кредиту, 10,35 грн проценти.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог - 1574,60 грн (2422,40х65%: 100%).
Керуючись статтями 6, 12, 76-81, 141, 247, 268, 274-278, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 626-628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1066, 1067, 1069 Цивільного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1011404393 від 11.03.2023 в розмірі 36497 (тридцять шість тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 70 копійок, з них 36487,35 грн тіло кредиту, 10,35 грн проценти.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1574 (одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м.Київ, вул. Андріївська, 4.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 29.10.2025.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК