30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6782/21
(суддя Калашник Ю.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №280/6782/21 за позовом ОСОБА_2 до Міського голови Орлова Дмитра Олеговича, виконуючого обов'язки міського голови Самойдюка Івана Гнатовича, виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа: Профспілковий комітет виконавчого комітету Енергодарської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_3 29 липня 2021 року звернулась до суду з позовом до Міського голови Орлова Дмитра Олеговича, виконуючого обов'язки міського голови Самойдюка Івана Гнатовича, виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа: Профспілковий комітет виконавчого комітету Енергодарської міської ради, згідно з яким просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови за підписом виконувача обов'язки міського голови І.Самойдюк від 25.06.2021 №186-ос «Про звільнення ОСОБА_2 »;
поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату міської ради виконавчого комітету Енергодарської міської ради з 30.06.2021;
стягнути з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради з 30.06.2021 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що її звільнення є незаконним, оскільки 23.04.2021 вона попереджена про наступне вивільнення з 01.07.2021, проте їй не було запропоновано лише одну вакантну посаду. Зазначає, що має переважне право на залишення на роботі. Вказує, що відповідачами не вказана причина скорочення посади позивача. Отже, право на працю позивача порушено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час звільнення позивача роботодавцем дотримано процедуру її звільнення. Підстави для задоволення позову відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі відтворює текст рішення суду першої інстанції, зазначає проте, що: нормами КЗпП України передбачено обов'язок власника працевлаштувати робітника; порівнянні таблиці «невідомо ким складено і ніким не підписано»; оскільки аналітичні довідки не містять дати складання, то вони не є належними доказами, стверджує, що «суд залишив поза увагою вимоги Конституції».
Посилається на те, що замість позивача вільна посада була надана ОСОБА_4 .
Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, та відсутності підстав для задоволення клопотання виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, щодо відкладення розгляду справи, відповідно до положень статті 311 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач займала посаду головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату міської ради виконавчого комітету Енергодарської міської ради.
Відповідно до Розпорядження міського голови від 23.04.2021 №128-ос позивача попереджено про наступне вивільнення та скорочення займаної посади, запропоновано посаду головного спеціалісту відділу бухгалтерського обліку на звітності, із якою вона погодилась (т.1 а.с.104-112).
Розпорядженням міського голови від 23.04.2021 №130-ос внесено зміни до Розпорядження від 23.04.2021 №128-ос, згідно з яким позивача виключено із пункту розпорядження №128-ос, відповідно до якого їй пропонувалась інша посада головного спеціалісту відділу бухгалтерського обліку на звітності (т.1 а.с.102-103).
Отже, позивач попереджена про наступне вивільнення з 01.07.2021 у зв'язку із скороченням посади, без запропонування їй іншої посади.
25.06.2021 Розпорядженням міського голови №186-ос позивача звільнено з посади з 30.06.2021 у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України на підставі Розпорядження Енергодарського міського голови від 23.04.2021 №147-р «Про затвердження штатних розписів», від 23.04.2021 №130-ос «Про внесення змін до розпорядження міського голові від 23.04.2021 №128-ос «Про скорочення чисельності та штату працівників та зміну істотних умов праці» (т.1 а.с.21).
Правомірність та обґрунтованість вказаного розпорядження Енергодарського міського голови №186-ос від 25.06.2021, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого розпорядження відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 працювала на посаді головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату міської ради виконавчого комітету Енергодарської міської ради.
Відповідно до штатного розпису виконавчого комітету Енергодарської міської ради, затвердженого розпорядженням Енергодарського міського голови від 14.04.2021 №136-р, до організаційного відділу по роботі зі зверненнями громадян входили три посади начальник відділу (1 одиниця) та головний спеціаліст (2 одиниця) (т.1 а.с.117-118).
Рішенням Енергодарської міської ради від 09.04.2021 №63 «Про структуру чисельності апарату ради та її виконавчих органів» у зв'язку з необхідністю оптимізації організаційної структури, раціоналізації робочих місць, поліпшенням роботи деяких підрозділів міської ради та її окремих посадових осіб, забезпечення більш ефективної роботи окремих напрямків діяльності виконавчих органів місцевої ради затверджено нову структуру апарату ради та її виконавчих органів з 01.07.2021 (т.1 а.с.113-116).
Пунктом 3 вказаного рішення Енергодарської міської ради визначено «реорганізувати з 01.07.2021 загальний відділ інформації та зв'язків з громадськістю апарату Енергодарської міської ради та її виконавчого комітету шляхом злиття з відділом по роботі зі зверненнями громадян апарату Енергодарської міської ради та утворення відділу інформаційної політики та взаємодії з громадськістю Енергодарської міської ради».
Відповідно до пункту 9 зазначеного рішення Енергодарської міської ради у зв'язку з реорганізацією виконавчих органів міської ради вирішено скоротити з 01.07.2021 загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів на 20 штатних одиниць та затвердити її у кількості 204,5 штатних одиниць (т.1 а.с.113-116).
Розпорядженням міського голови від 23.04.2021 №147-р «Про затвердження штатних розписів», на виконання рішення міської ради від 09.04.2021 №63 з 01.07.2021 введено в дію нові штатні розписи апарату Енергодарської міської раді та її виконавчого комітету.
Пунктом 6 якого вирішено скоротити, зокрема, наступні посади:
- начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян 1 штатну одиницю;
- головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян 2 штатні одиниці.
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції правильно зазначив, що ці зміни підпадають під ознаки підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до розпорядженні Енергодарського міського голови від 23.04.2021 «Про скорочення чисельності та штату працівників та зміну істотних умов праці» №128-ос позивача було попереджено про наступне вивільнення 23.04.2021, та запропоновано посаду - головного спеціалісту відділу бухгалтерського обліку на звітності, на яку вона погодилась.
Проте, розпорядженням №130-ос від 23.04.2021 внесено зміни до розпорядження №128-ос, та виключено пункт, відповідно до якого позивачу пропонувалась посада головного спеціалісту відділу бухгалтерського обліку на звітності. Із Розпорядженням №130-ос позивача ознайомлено 26.04.2021, про що свідчить її підпис (т.1 а.с.102). Це розпорядження позивачем не оскаржено.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача було попереджено про наступне вивільнення та вона була обізнана про те, що інша посада їй не пропонується.
Водночас вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що при звільненні позивача було враховано переважне право позивача на залишення на роботі передбачене ч.2,3 ст. 49-2 КЗпП України з урахуванням положень статті 42 КЗпП України щодо надання переважного право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Так судом першої інстанції з'ясовано, що для виявлення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, які мають переважного право на залишення на роботі, розпорядженням Енергодарського міського голови від 13.04.2021 №111 о/с була створена комісія з оцінки переважного права на залишення на роботі (т.2 а.с.98).
В матеріалах наявна порівняльна таблиця ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та Савченко Л.О. (т. 2 а.с.106-108), згідно з якою вбачається, що переважне право залишення на роботі мають ОСОБА_5 та Савченко Л.О.
ОСОБА_2 у порівнянні із іншими працівниками, які мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці не користується переважним правом залишення на роботі.
Отже, враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо дотримання роботодавцем під час звільнення позивача процедури її звільнення та як наслідок відсутності підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача щодо невиконання роботодавцем обов'язку щодо працевлаштування позивача, оскільки замість позивача вільна посада була надана ОСОБА_4 враховуючи те, що такі доводи позов не містить, з цих підстав позивач до суду не зверталась та роботодавець як і суд першої інстанції не мав можливості їх перевірити та надати їм оцінку.
У справі “Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: “…Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…».
Тобто, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства
Крім того, є безпідставними і доводи позивача на неналежність таких доказів, як порівнянні таблиці, оскільки їх «невідомо ким складено і ніким не підписано» та аналітичні довідки які не містять дати складання, оскільки норми законодавства України не містять до них таких вимог. Крім того суд першої інстанції надав їм належну оцінку та зазначив, що ці документи не дають підстав для наявності сумнівів про виконання роботодавцем свого обов'язку щодо визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі.
Щодо інших доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, що є аналогічними доводам викладеними у позові, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв'язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.
Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволені позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №280/6782/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов