29 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/12164/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення 01 листопада 2024 року №083959015492 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 14.01.1983 року по 09.08.1983 року та з 04.06.1991 року по 03.06.1996 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Позивачем не було надано документів на підтвердження спірних періодів роботи, визначених Порядком №637. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням від 01 листопада 2024 року №083959015492 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоду роботи 14.01 1983 по 09.08.1983 згідно трудової книжки ви 14.01.1983 НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючу довідку про роботу видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію; періоду роботи з 04.06 1991 по 03.06 і996 згідно довідки від 1996 року № 9716, необхідно надати підтвердження від компетентних органів Монголії.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 ст 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
З 29.07.1993 року діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції № 58).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції № 58).
Пунктом 2.4. Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 2.11 інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
На час заповнення трудової книжки позивача, діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 року № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року № 412.
Згідно п. 2.2, 2.3 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Щодо незарахування періоду роботи з 14.01.1983 по 09.08.1983 згідно трудової книжки від 14.01.1983 НОМЕР_2 , оскільки виявлено розбіжність дати прийняття на роботу і дати наказу про прийняття на роботу, суд першої інстанції вірно зазначив, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми містяться у п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 15.08.1990 року № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців», відповідно до якого відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Щодо незарахування періоду роботи з 04.06.1991 по 03.06.1996, згідно довідки від 1996 року №9716, виданої Монголо-російським спільним гірничо-збагачувальним підприємством, а саме час відрядження в Монгольську Народну Республіку, оскільки відсутнє підтвердження такого стажу від компетентних органів Монголії.
Відповідно до п. 3, 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановив суд першої інстанції з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач у період з 04.06.1991 по 04.06.1996 перебував у службовому відрядженні в Монгольській Народній Республіці.
У відносинах між Україною та Монголією і на даний час дійсна Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про співробітництво у галузі соціального забезпечення підписана 06.04.1981 (набула чинності з 28.01.1982).
Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 1 Угоди передбачено, що під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство договірної сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.
Стаття 4 Угоди передбачає, що при призначенні пенсії зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, набутий на території обох договірних сторін і підтверджений компетентними органами тієї договірної сторони, на території якої був набутий стаж. Обчислення стажу роботи в кожній з договірних сторін провадиться за законодавством тієї договірної сторони, на території якої протікала робота або прирівняна до неї діяльність.
Пунктом 52 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.1974 року №365 у трудові книжки фахівців, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.
Абзацом 2 пункту 53 Правил №365 встановлено, що записи до трудових книжок фахівців проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також підставу їх видачі (номера та дати відповідних наказів).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що записи у трудовій книжці позивача щодо відрядження в Монгольську Народну Республіку здійснено у відповідності до Правил про умови праці радянських працівників за кордоном.
Пунктом 70 розділу 4 цих же Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, визначено, що за працівниками, скерованим в службове відрядження з СРСР за кордон, зберігається робоче місце (посада) і середній заробіток.
Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що не зарахувавши до страхового стажу позивача період його роботи з 14.01.1983 по 09.08.1983 та з 04.06.1991 по 03.06.1996 орган пенсійного фонду порушив його законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб'єктом владних повноважень бездіяльності.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій 01 листопада 2024 року №083959015492, зарахувавши до страхового стажу позивача період його роботи з 14.01.1983 року по 09.08.1983 року та з 04.06.1991 року по 03.06.1996 року.
Належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 25.10.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 14.01.1983 року по 09.08.1983 року та з 04.06.1991 року по 03.06.1996 року.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 29 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш