30 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/10799/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
25.09.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) № 254150036560 від 29.07.2025 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити їй з 22.07.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) всупереч рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення стаття 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) та визначено, що застосуванню підлягають стаття 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 29.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Донецькій області заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог вказує на правомірність свого рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку 55 років.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 22.07.2025, досягнувши 54-річного віку, звернулася територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Разом з заявою були надані всі необхідні документи, в тому числі, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, висновки про результати атестації робочих місць.
29.07.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 254150036560 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у цьому рішенні зазначено недосягнення заявницею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, а саме 55 років. Також у цьому рішенні відповідача зазначено, що на момент звернення було встановлено: вік заявниці - 54 років, пільговий стаж заявниці -16 років 05 місяців 14 днів, страховий стаж -36 років 09 місяців 21 день.
ОСОБА_1 , вважаючи таке рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, звернулась до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначені статтею 114 Закону № 1058-IV та статтею 13 Закону № 1788-XII.
За змістом пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вказаним Законом №213-VІІІ збільшений раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, для жінок - з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. За змістом пункту 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 зазначені положення Закону №1788-ХІІ, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 для жінок, які досягнули 50 років, за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2.
Натомість Законом №1058-ІV передбачене право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 для жінок, які досягнули 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду вказує на наявність колізії між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
У постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд встановив, що на час звернення з заявою про призначення пенсії позивачка досягнула 54 річного віку, має страховий стаж - 36 років 09 місяців 21 день, пільговий стаж по списку № 2 становить 16 років 05 місяців 14 днів, що є достатнім для призначення пільгової пенсії відповідно до Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Тому, до спірних правовідносин щодо призначення позивачці пенсії відповідач зобов'язаний був застосувати Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закон №1058-ІV.
Таким чином, висновки відповідача про відсутність у позивачки, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 54 років, за наявності достатніх страхового стажу та пільгового стажу по списку № 2, права на пенсію на пільгових умовах за віком у зв'язку з недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, є безпідставними.
Суд зазначає, шо у пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в цьому випадку є порушення конституційних прав позивачки на отримання належного пенсійного забезпечення.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії 22.07.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія їй має бути призначена з дня звернення за пенсією.
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VIII з 22.07.2025 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у спосіб, визначений судом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.09.2025 №9596-0266-0082-8755 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн, у зв'язку із чим відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у визначений судом спосіб.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.07.2025 № 254150036560 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 22.07.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 968, 96 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 25.09.2025 №9596-0266-0082-8755.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження юридичної особи: 84121, Донецька область, місто Слов'янськ, пл. Соборна, 3; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13486010).
Суддя Марія ДУБІНА