30 жовтня 2025 року справа № 580/8819/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Орленко В.І., розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у змішаній (паперовій та електронній) формі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
04.08.2025 позивач у позовній заяві просить: стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 165 083,05 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімдесят три) грн 85 коп під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскільки відповідач ухилився від явки до медичного закладу, не повідомив про припинення лікування, з 29.08.2022 року до військової частини НОМЕР_1 не повертався та ухилився від виконання обов'язків військової служби, тому позивач вважає, що останній безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 165 083 грн. 05 коп, що є підставою для стягнення зазначеної суми в судовому порядку.
13.08.2025 на виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України судом надіслано запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрально-півленного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача. Згідно отриманої інформації, зареєстроване місце проживання відповідача:Черкаська область, Шполянський район, с. Маслове.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення №0610274425817 з ухвалою суду від 11.08.2025, що були надіслані судом на вищезазначену адресу відповідача, що отримано 21.08.2025.
Відповідач, своїм процесуальним правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2022 № 186, солдата ОСОБА_1 (Відповідач), стрільця-помічника гранатометника 2 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, відповідно до пункту 116 підпункту 14,15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 06 липня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2022 № 354, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , визнано таким, що станом на 19 грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин з медичного закладу, на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідомо, нарахування та виплата грошового забезпечення призупинена.
Згідно з наказом № 1514 від 01.12.2023 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 , за фактом нез'явлення на службу з медичного закладу.
06.03.2025 до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт за вх. №4876/р начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 згідно якого виявлено факти переплати грошового забезпечення Відповідачу в жовтні, листопаді 2022 року. На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 06.03.2025 виданий наказ №251 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення за жовтень, листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 ».
Будучи недобросовісним набувачем коштів у сумі 165083,05 грн, відповідачем добровільно їх не повернув. Відтак позивач звертається до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі ? відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Натомість, за пунктом 15 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилявся від явки до медичного закладу, не повідомив позивача про припинення лікування, з 29.08.2022 до військової частини НОМЕР_1 не повертався та у період з 01.09.2022 по 30.09.2022 не виконував обов'язки військової служби, тому відповідно не мав права на отримання грошового забезпечення в силу положень пункту 15 Порядку № 260.
При цьому суд враховує, що позивач у цьому випадку діяв добросовісно та нараховував відповідачу грошове забезпечення дистанційно, та не міг достеменно знати час закінчення курсу лікування та дату коли відповідач повинен був прибути до військової частини.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто, за змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Судом встановлено, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі з 29.08.2022 без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення, а відтак наявні підстави для стягнення безпідставно набутих внаслідок таких дій коштів.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, оскільки у спірних правовідносинах позивач вважається суб'єктом владних повноважень, адміністративний позов якого задоволено, а також беручи до уваги відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених позивачем витрат на залучення свідків та проведення експертиз, судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно нараховані та виплачені грошові кошти у сумі 165083 грн (сто шістдесят пять тисяч вісімдесят три) 05 коп.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 “Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення суду складене 30.10.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО