Справа № 560/18449/25
30 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , голови Ф.Г. "Квазар - ХХІ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
1. Дати правову оцінку на відповідь ГУ ДПС у Хмельницькій області 10910/6/22-01-24-10-12 від 24.07.2025 року.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 28.08.2021 року № 0494053-2405-2209 в сумі 19584,12 грн;
- від 02.08.2022 року № 0123912-2409-2209 в сумі 81423,00 грн;
- від 22.02.2023 року № 0022561-2409-2209 в сумі 29402,75 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає та враховує таке.
Так, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 3 частини 2 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2025 року становить 3028 грн.
При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено в розмірі 3028 грн.
Зі змісту позовної заяви слідує, що вона містить, зокрема, вимоги майнового характеру, а саме: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 130409,87 грн, за які позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 1304,10 грн 130409,87 * 1%); а також вимогу немайнового характеру, за яку належало сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Так, позивач додає до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Разом із тим, відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду квитанція від 09.08.2025 ID 1520230830 на суму 1211,20 грн подана позивачем при зверненні до Хмельницького окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи № 560/15194/25. Тобто вказаний судовий збір сплачений за подання іншого адміністративного позову в межах адміністративної справи № 560/15194/25.
Ухвалою від 02.10.2025 у справі № 560/15194/25 Хмельницький окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивачеві. Питання про повернення судового збору позивачу судом не вирішувалось.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, за подання кожного окремого позову, у разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір у розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір". Судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно частини першої статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог впливає на з'ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.
Суд також зазначає про те, що за результатами розгляду адміністративної справи, в разі задоволення позову, суд ухвалює рішення про захист порушеного права чи інтересу особи у спосіб, що передбачений статтями 5, 245 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Натомість, позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд, зокрема, дати правову оцінку на відповідь ГУ ДПС у Хмельницькій області 10910/6/22-01-24-10-12 від 24.07.2025 року, що не відповідає приписам статті 5 та 245 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Однак, у позовній заяві відсутнє нормативне обґрунтування порушеного права позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі Податковий кодекс).
Статтею 56 Податкового кодексу визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення - підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником датку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.
Однак у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним, право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
Враховуючи викладене, для звернення до адміністративного суду з цим позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).
Позивач звернувся 23.10.2025 до суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2021 року, від 02.08.2022 року, від 22.02.2023 року, тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку.
Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В позовній заяві позивач вказує, що 07.07.2025 року було прийнято ухвалу касаційним судом №560/7566/24 по справі, яка має безпосереднє відношення до цих проваджень. Не звертаючи увагу на строки звернення до суду Головне управління ДПС у Хмельницькій області не виконало рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду по причині, вказаній на відповідь ГУ ДПС у Хмельницькій області 10910/6/22- 01-24-10-12 від 24.07.2025 року.
Стосовно доводів позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом суд зауважує, що предметом спору у цій справі є скасування саме податкових повідомлень-рішень від 28.08.2021 року, від 02.08.2022 року, від 22.02.2023 року, які є окремими індивідуальними актами.
Доказів того, що позивач дізнався про порушення свого права та своєчасно, в межах строку, визначеного законом звернувся до суду, не надано.
Таким чином, наведені причини пропуску строку звернення до суду мають виключно суб'єктивний характер, зумовлені особистим ставленням до з'ясування дійсного та достовірного стану власних прав та обов'язків як учасника суспільних відносин - платника податків.
Відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак позивачем не подано копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Крім того, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позивач не подав письмового підтвердження про те, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені вище недоліки свідчить про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160, 161 цього Кодексу.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
1) оригіналу документа про сплату судового збору за подання цього позову в сумі 2515,30 грн або документів, які підтверджують право на звільнення від сплати судового збору;
2) нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до статей 5, 160, 245, з урахуванням недоліків, зазначених у цій ухвалі;
3) заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись частиною 1 статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2021 року № 0494053-2405-2209 в сумі 19584,12 грн, від 02.08.2022 року № 0123912-2409-2209 в сумі 81423,00 грн, від 22.02.2023 року № 0022561-2409-2209 в сумі 29402,75 грн.
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяВ.К. Блонський