Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 жовтня 2025 року Справа № 520/9457/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 13 березня 2025 за № 932190104671 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, рішення Конституційного Суду України від 03.08.2024 № 4-р (1) 2024, статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, як особі, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, категорія 1, третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 15 жовтня 2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, Рішення Конституційного Суду України від 03.08.2024 № 4-р (1) 2024, статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, як особі, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 1, третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та виплачувати з 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p (II)/2021, Рішення Конституційного Суду України від 03.08.2024 № 4-р (1) 2024, статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, як особі, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 1, третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зазначає, що виплата пенсії здійснюється з обмеженням максимального розміру у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону. З огляду на рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року та положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно з рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) припис ч. 4 ст. 54 закону № 796. Тому, вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 з 01 липня 2021 року позивачу проведено перерахунок та здійснюється виплата пенсії згідно положень частини 3 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції Закону № 1584-ІХ.Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 за №4-р(I)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України, частина 3 статті 54 Закону №796 (із змінами) та яка втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022 зі змінами. Рішенням КСУ щодо статті 54 Закону №796 у редакції Закону №1584 на даний час є чинною, правових підстав для здійснення перерахунку пенсії із застосуванням частини 4 статті 54 Закону №796 у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону №796» від 06.06.1996 за №230/96-ВР немає. Просить у позові відмовити.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка містить пояснення аналогічні змісту обставини та підстав викладених у адміністративному позові.
24.04.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
12.05.2025 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію на умовах Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу установлено ІІІ групу інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
06.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення КСУ від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та виплачувати основний розмір пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм рішенням від 13.03.2025 № 932190104671 відмовив у перерахунку пенсії позивача.. Відповідно до пункту 2 розділу І Закону №1584-ІХ частину 3 статті 54 Закону № 796 викладено в такій редакції: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності 6000 гривень; для ІІ групи інвалідності - 4800 гривень: для ІІІ групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю 3700 гривень". Доповнено частину четверту та п'яту Закону № 1584-IX таким змістом "розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті починаючи з березня 2022 року індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого та третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне Рішенням страхування". Конституційного Суду України від 03.04.2024 року за № 4- (1)/2024 (далі - рішення КСУ № 4) визнано такою, що не відповідає Конституції України, частина 3 статті 54 Закону № 796 (із змінами) та яка втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року за № 64/2022 Таким зі змінами. чином, 29.06.2021 року на виконання рішення КСУ №1, Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення КСУ №1 здійснено нормативне регулювання статті 54 Закону № 796 у редакції Закону № 76, а саме: викладено її у новій редакції згідно з Законом № 1584; а також оскільки згідно з рішенням КСУ № 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону № 1584 на даний час є чинною, правових підстав для здійснення перерахунку пенсії із застосуванням частини 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону № 796" від 06.06.1996 року за № 230/96-ВР немає.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду із захистом свого порушеного права.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
За правилами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:
- осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону № 796-XII розмір пенсій було знижено.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII, викладено в іншій редакції, зокрема:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбачених Законом № 796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання рішення Конституційного Суду України, Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 № 1584-ІХ (далі - Закон № 1584-ІХ).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2022, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01.01.2021.
У пункті 2 Закону № 1584-ІХ статтю 54 викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для І групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, який вносить зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону № 796-XII послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії.
Як вбачається зі змісту статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону № 230/96-ВР».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
Конституційний Суд України у рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, суд зазначає, що законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 вказав, що у рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 - відзначив, що у рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796 у редакції Закону №230 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи і зазначені правові висновки Верховного Суду, суд вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 15.10.2024 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі нижче 6 мінімальних пенсій за віком протиправними; що для захисту прав та інтересів позивача відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок і виплату позивачу вказаної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання про те, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку і виплаті позивачу пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а відтак рішення відповідача від 13.03.2025 необхідно визнати протиправним та скасувати.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нараховувати та виплатити позивачу з 15.10.2024 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, з урахуванням рішень Конституційного Суду України та виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд установив, між позивачем та адвокатом адвокатського об'єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист» Прокопенко О. П. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 10.04.2025 (далі - договір).
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу не підтверджено жодними доказами, а тому у їх розподілі слід відмовити. Будь-яких інших обґрунтувань або заяв про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач не подавав.
Суд установив, визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з позивачем у фіксованому розмірі, що становить 6000,00 грн без ПДВ, що підлягатиме стягненню за рішення суду на користь позивача за рахунок його асигнувань. Оплата правової допомоги адвоката в обумовленому розмірі, здійснюється позивачем на підставі встановлених адвокатом рахунків у визначені такими строки (п. п. 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.
Відповідно до акту виконаних робіт за договором адвокатом надано наступні правничі послуги: надання консультацій 2 години -1000 грн, з розрахунку - 500 грн за 1 годину; вивчення та аналіз документів наданих довірителем для підготовки позову, судової практики з аналогічних правовідносин 2 години - 1000 грн, з розрахунку 500 грн за 1 годину; -підготовка позовної заяви до суду 4 години - 4000 грн, з розрахунку 1000 грн. Загальна вартість виконаних правничих робіт становить 6000,00 грн.
Відтак суд приймає до уваги зафіксовані у акті надані адвокатом правничі послуги, кількість витрачено часу, за якою ціною та визначено загальну вартість таких послуг, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.
14.04.2025 сформовано рахунок для сплати правничої допомоги адвоката у розмірі 6000,00 грн, які сплачено позивачем 15.04.2025.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така є незначної складності, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, та вивчення судової практики не є самостійними видами наданих послуг, а можна розцінювати як надання консультацій.
З огляду на викладене вище, фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, зокрема, складання позовної заяви, ознайомлення з відзивом та складання заяви про зменшення позовних вимог та відповіді на відзив, складність справи, а саме: вказана справа є справою незначної складності, кваліфікацію та досвід адвоката, який безпосередньо надав професійну правничу допомогу ОСОБА_2 свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю отримав у 1996 році, що свідчить про високий рівень кваліфікації та досвід у цій сфері, а тому суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн, який обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Таким чином, у зв'язку з наявністю у відповідача відповідних рахунків, з яких можливе стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд присуджує стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з рахунків відповідача у розмірі 1000,00 грн.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області від 13.03.2025 № 932190104671 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 та від 03.08.2024 №4-р (1) 2024, згідно з статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківський області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 15.10.2024 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 та від 03.08.2024 №4-р (1) 2024, згідно з статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.10.2025.
Суддя М. І. Садова