Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
28 жовтня 2025 року справа № 520/20322/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
при секретарі судового засідання - Глівінська Ю.О.,
за участю:
представника позивача - Кузьменко Д.І.,
представники відповідачів - не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі пп.3 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" згідно інформації, наявної у його паперовому військово-обліковому документі та довідки ВЛК від 24.10.2017р. №15.
В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що 24.02.2025р. відносно позивача було складено протокол № 187/1099 від 24.02.2025р. про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В зв'язку зі складанням цього протоколу позивач дізнався, що фактично перебуває на обліку та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних, хоча позивач є особою з інвалідністю І групи і раніше був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 24.10.2017р.
Ухвалою суду від 01.08.2025р. позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду уточнену позовну заяву, оскільки фактично зміст позовної заяви було зосереджено на доводах про наявність процесуальних порушень під час складання протоколу № 187/1099 від 24.02.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, що даної справи не стосується, оскільки вона не є справою про адміністративне правопорушення.
На виконання ухвали суду представником позивача було уточнену позову заяву цілком аналогічного змісту, в зв'язку з чим судом ухвалою від 18.08.2025р. відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін до суду з метою з'ясування підстав та належних обгрунтувань позовних вимог.
В судове засіданні прибув представник позивача - адвокат Кузьменко Д.І., який позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивача було фактично протиправно поновлено на військовому обліку без його згоди, про що останній дізнався після того, як відносно нього було складено протокол № 187/1099 від 24.02.2025р. про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Для з'ясування ситуації адвокат, з його слів, неодноразово звертався з адвокатськими запитами та особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але жодної інформації не отримав та, не чекаючи в подальшому відповіді, звернувся до суду в інтересах позивача в цій справі.
Відповідач - керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлений про судове провадження до суду не прибув, відзив на адміністративний позов не надав.
Ухвалою суду від 16.09.2025р. у якості другого відповідача до участі в цій справі залучено ІНФОРМАЦІЯ_5 , представник якого також до суду не прибув без повідомлення причин, відзив на адміністративний позов не надав.
Суд зазначає, що надання відзиву є правом відповідача. Відповідно до частини 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи процесуальну поведінку сторін, суд вважає за можливе вирішення справи на підставі тих доказів, які в ній наявні.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , згідно копії тимчасового посвідчення № 15 від 24.10.2017р. перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов'язаний та був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку. Позивач є особою з інвалідністю І групи за загальним захворюванням.
24.01.2025р. відносно позивача було складено протокол № 187/1099, за змістом якого судом вбачається, що позивач був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену дату - 16.19.2024р. на 11:00, але за викликом не з'явився, в зв'язку з чим було подано звернення Е389276 від 30.11.2024р. до ХРУП №2 Салтівського ГУНП в Харківській області щодо доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210- КУпАП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні зводяться до того, що при складанні зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення процесуальних порушень особою, яка його склала. За доводами позовної заяви, 03.03.2025р. за допомогою офіційної електронної пошти адвоката була надіслана заява, на теперішній час жодної інформації щодо звернення немає; 13.03.2025р. був надісланий адвокатський запит, на який відповіді отримано не було; після особистого відвідування адвокатом ІНФОРМАЦІЯ_2 23.03.2025р. та спілкування з представником ТЦК та СП було завірено, що нададуть офіційну відповідь та вчинять певні дії; 21.05.2025р. був надісланий повторно адвокатський запит, на який відповідь не отримана; 03.06.2025р. особисто здано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 05.06.2025р.
Так, згідно позовної заяви зазначалося, що враховуючи бездіяльність співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надання відповіді на звернення та адвокатські запити вимушені звернутися до суду.
Між тим, матеріали справи містять лише надану разом з позовною заявою копію заяви від 03.03.2025р. адвоката Кузьменка Д.І. до керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах позивача з проханням підтвердити виключення з військового обліку та внести відомості до електронного реєстру. При цьому, жодних належних доказів направлення цієї заяви до відповідача електронною поштою або засобами поштового зв'язку адвокатом не надано, зміст прохання «внести відомості до електронного реєстру» не конкретизовано у тій мірі, щоб зрозуміти прохання, з яким адвокат звертався до відповідача в інтересах ОСОБА_1 . Долучені до позовної заяви роздрукування невідомої комп'ютерної програми невідомого пристрою не містять жодної належної інформації, яка могла слугувати доказом направлення вказаної вище заяви від 03.03.2025р. до відповідачів та її отримання.
На запитання головуючого в судовому засіданні чи має адвокат при собі копії заяв та адвокатських запитів, з якими він звертався до суду, про які зазначено в позовній заяві, останній повідомив, що їх немає.
Правове регулювання щодо спірних правовідносин наступне.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу » від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232)).
Отже, Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Частиною 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок 1487).
Пунктом 3 вказаного порядку визначено, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як зазначено п.5 порядку, з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Відповідно до п.7 порядку 1487, Генеральний штаб Збройних Сил:
здійснює загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку, контроль за станом цієї роботи в державних органах (крім СБУ та розвідувальних органів), органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах та організаціях;
встановлює особливості ведення військового обліку органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;
визначає перелік дефіцитних для Збройних Сил військово-облікових спеціальностей військовозобов'язаних, за наявності яких вони не підлягають бронюванню;
погоджує програми підготовки персоналу, відповідального за організацію та ведення військового обліку.
За умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів":
взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; (п. 15 порядку 1487)
Згідно п. 20 порядку, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Як встановлено п. 79 цього порядку, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
Абзац 2 пункту 82 порядку визначає, що особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024р. № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 932).
Цей Порядок визначає:
механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;
порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;
механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.
Згідно п. 3 порядку №932, метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.
Пункт 17-1 цього порядку визначає, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.
На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.
Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.
Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як встановлено судом в цій справі, позивача було визнано непридатним та виключено з військового обліку 24.10.2017р., що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії № НОМЕР_3 (а.с. 19).
Позивач наполягав, що був повторно взятий на військовий облік, про що, на його думку, свідчить зміст протоколу № 187/1099 від 24.02.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак суд зауважує, що даний доказ не є належним, оскільки може бути використаний як такий у справі про адміністративне правопорушення та в цьому аспекті даної справи не стосується, оскільки вона не є справою про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначений протокол не містить прямих доказів, які засвідчують взяття позивача на військовий облік.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що за змістом наведеної норми суб'єкт владних повноважень має доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, проте це не позбавляє позивача обов'язку довести інші обставини, за яких сталося порушення його права та, зокрема ті, що стосуються факту і обсягу такого порушення.
В зв'язку з цим суд зазначає, що згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов'язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи - сторони спору.
Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов'язком встановити об'єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи - сторонами спору згаданого вище процесуального обов'язку.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З врахуванням викладеного слід наголосити на тому, що матеріали справи не дають підстави вважати, що з боку відповідачів мали місце як дії з незаконного включення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки Порядок № 932 не передбачає порядку виключення з військового обліку осіб, які були поставленні на такий облік і участі в цьому ТЦК та СП, так і бездіяльності відповідачів щодо виключення з цього реєстру, оскільки порядок виключення з військового обліку, передбачений Порядком № 1487 шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації/проживання, а наявність такого звернення судом в цій справі не встановлено.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та передчасними.
Суд вважає, що для ефективного відновлення порушених прав позивача йому потрібно звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із належною заявою про виключення (зняття) з військового обліку з наданням підтверджуючих документів. Суд ще раз звертає увагу, що в матеріалах справи докази такого звернення на даний час відсутні.
Підсумовуючи, слід зауважити, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення (подібний за змістом висновок висловлений, зокрема, Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18-а).
Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.01.2024р. у справі №280/4039/20.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вищенаведеної постанови Верховного Суду від 10.01.2024р. у справі №280/4039/20, відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити. 0
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2025р.
Суддя Д.В. Григоров